Оповідь капітана Порожнечі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Оповідь капітана Порожнечі»
АвторНормен Спінред
Моваанглійська
Жанрнауково-фантастичний роман
Видано1983
Наступний твірChild of Fortuned

«Оповідь капітана Порожнечі» (англ. The Void Captain's Tale) — науково-фантастичний роман американського письменника Нормена Спінреда, написаний у 1983 році. Дія «Оповіді капітана Порожнечі» відбувається через три-чотири тисячі років у майбутньому, в епоху, Другої зоряної ери, місце, до якої Спінред повернувся в романі «Дитя удачі» 1985 року[1]. Книга містить елементи сповіді, любовної історії, еротики та жахів.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Як і «Дитя удачі», «Оповідь капітана Порожнечі» написана в унікальному поєднанні англійських, іноземних та вигаданих слів — від першої особи, можливо, ненадійного оповідача, капітана корабля Порожнечі Генро Кейна Гупти. Зореліт Генро — це частково транспортне, а частково прогулянкове судно. Поки більшість пасажирів перебувають у підвішеному стані, заможна меншість, «плавуча культура», проводить подорож у гонитві за насолодою — робота Генро полягає в тому, щоб розважати цих пасажирів. На відміну від багатьох науково-фантастичних романів, що зосереджені на технологіях, Генро стверджує, що точна природа космічних подорожей незрозуміла; міжзоряний двигун корабля живиться психічною енергією молодої жінки-пілота. Теодор Стерджен пояснив «еротичну форму космічної подорожі» в книжковому огляді Los Angeles Times Book Review: «Геніальний космічний двигун Спінреда змушує корабельну машину створювати поле… яке на піку та за командою капітана зливається з психікою пілота, змушуючи корабель припинити існування в одному просторовому локусі й знову з'явитися в іншому»[2]. Під час польоту пілот відчуває оргазм. Зазвичай пілоти не беруть участі в соціальному житті корабля, і ця професія завдає їм фізичної шкоди.

Спінред окреслює весь сюжет книги на перших сторінках. Решта роману просто заглиблюється в деталі. Більша частина книги присвячена одержимості Генро своєю пілотесою Домінік Алією Ву. Під час стрибка пілоти переживають квазірелігійний екстаз, і Домінік вірить, що за допомогою капітана вона може назавжди злитися з Великим і Єдиним. Зрештою, коли Генро не може встояти перед спокусою, він вступає з пілотесою у статевий акт, що запускає ланцюгову реакцію подій, у результаті яких капітан втрачає як свою сексуальну майстерність, так і статус лідера плавучої культури. Його наростальне віддалення від суспільства та відданість сукубоподібному поклику психічної сирени пілотеси призводять до того, що він врешті-решт підкоряється волі Домінік, і стрибає з корабля без попереднього визначення координат, звільняючи Домінік як від фізичного світу, так і від її сексуальної залежності від схеми стрибка, але замикаючи корабель і його пасажирів у порожнечі між зірками.

Рецензія

[ред. | ред. код]

За деякими джерелами, «Оповідь капітана Порожнечі» та «Дитя удачі» отримали «значну увагу»[2]. Багато книг Спінреда викликали суперечки, і «Оповідь капітана Порожнечі» з численними відверто сексуальними пасажами не стала винятком. Роман отримав позитивні відгуки в «Лос-Анджелес Таймс» і «Нью-Йорк Таймс», хоча рецензент «Нью-Йорк Таймс» зазначив, що читачам потрібно йти назустріч автору на півдорозі[3][4]. Рецензент Library Journal («Бібліотечного журналу») висловив схожу думку, але дійшов іншого висновку, зазначивши, що «з цього щільного і складного роману можна вичавити дуже корисний досвід», але назвавши використання мови Спінредом «трудомістким читанням»[5].

Дейв Ленгфорд рецензував «Оповідь капітана Поржнечі» для White Dwarf #64 і заявив, що «історія вдалася. Вона затягнута, загругзла в передвістях, але гонитва за метафізичним білим китом все одно захоплює. Варто прочитати, хоча молодшим читачам, можливо, доведеться захистити вразливих батьків від численних сексуальних сцен.»[6]

«Оповідь капітана Порожнечі» була номінована на премію «Неб'юла» у 1983 році за найкращий роман і на премію «Локус» 1984 року за найкращий науково-фантастичний роман[7][8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Norman Spinrad: The Transformation Crisis. Locus Magazine. February 1999. Процитовано 24 січня 2012.
  2. ↑ а б Contemporary Authors, Vol. 233. Detroit: Gale, 2005. p358-408, Norman Spinrad, Page 362
  3. ↑ Sturgeon, Theodore (3 квітня 1983). First Class Travel in Future Morality. Los Angeles Times. с. 4.
  4. ↑ Gerald, Jonas (22 травня 1983). Inside Elsewhere. The New York Times. с. A15.
  5. ↑ Nickerson, Susan (15 грудня 1982). The Void Captain's Tale Review. Library Journal. 107 (22): 2354.
  6. ↑ Langford, Dave (April 1985). Critical Mass. White Dwarf. № 64. Games Workshop. с. 11.
  7. ↑ The Locus Science Fiction Award Listing. Worlds Without End. Процитовано 27 лютого 2013.
  8. ↑ The Locus Index to SF Awards. Locus Magazine. Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 27 лютого 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Оповідь_капітана_Порожнечі