Перейти до вмісту

Ополоник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сталевий ополоник на тлі квадратів 5 см

Ополо́ник, рідше поло́ник[1], також черпак[2], діал. варе́х(а)[3][4][5] (вари́шка)[6], заст. по́варка[7] — велика ложка, якою наливають рідкі страви[8]; також шумі́вка[9] — велика плоска ложка з дрібними отворами, призначена для зняття піни або витягування з відвару зварених продуктів[10].

В Україні для приготування та наливання страв існували великі ложки — варехи, варішки. Для витягування вареників — великі ложки з отворами. Крім цього, ложкарі видовбували ополоники для пастухів на полонинах. Полонинський ополоник — це велика довбана ложка з довгою вертикальною ручкою, що використовувалась під час виготовлення овечого сиру — бринзи. Ополоник був мірою місткості близько 1 літра[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Полоник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Черпак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Вареха // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  4. Вареха // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Варе́ха / Російсько-українські словники
  6. Варишка // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  7. Поварка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. Ополоник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Шумівка // Українська кухня: повне зведення рецептів національної кухні XVIII-ХХІ ст. / Г. О. Дубовіс. — Харків: Фоліо, 2006. — С. 522. — 591 с.
  10. Ополоник // Українська кухня: повне зведення рецептів національної кухні XVIII-ХХІ ст. / Г. О. Дубовіс. — Харків: Фоліо, 2006. — С. 476. — 591 с.
  11. Ілюстрована енциклопедія українського народу. Звичаї. Свята. Традиції / Уклад. І. І. Сметана. — Харків: «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. — С. 121—122. — 416 с.

Посилання

[ред. | ред. код]