Опоровські

Опоровські (пол. Oporowscy) — польський шляхетський рід гербу Сулима. Давній шляхетський рід Ленчицького воєводства. Представники роду — сенатори Корони. Прізвище походить від поселення Опорув (пол. Oporów) — тепер центр ґміни Опорув Кутновського повіту Лодзинського воєводства, Польща.

Відомі Опоровські

Стефан з Опорува (пом. між 1370 i 1374) — хорунжий, суддя ленчицький.
- N.
  - Гальшка — дружина Миколая Любранського.
- Боґуслав — ленчицький схоластик і архідиякон, канонік ґнєзненський.
- Мсціхна.
- Люхна.
- Влодзімєж — ленчицький підстолій (1370) і суддя (1387).
  - Гальшка — дружина Святополка гербу Лис.
  - Анна — дружина Бернарда гербу Доленга.
  - Миколай^[pl] (бл. 1365—1425) — ленчицький підконій (1391), ловчий (1394), підкоморій (1411), староста (1418—1420) та воєвода (1419—1425).
    - Владислав (бл. 1395—11 березня 1453) — архієпископ Ґнєзненський і примас Польщі (1449—1453), Куявсько-поморський єпископ (1434—1449), підканцлер коронний (1428—1434).
    - Ян Ґошлюбський з Ґошлюба — воєвода іновроцлавський.
      - Ян Ґошлюбський^[pl] (пом. 1500) — познанський архідиякон (1468—1493) і канонік (1478); ґнєзненський канонік (1482—1492 і 1489), препозит (1483—1500), офіціал (1484—1500); архідиякон поморський у капітулі влоцлавській (1478—1483).
      - Станіслав з Ґошлюба і Братошевіце (бл. 1420—1489) — мечник, підстолій, стольник ленчицький.
        Ян.
        Вікторин.
        
        Станіслав.
        
        Миколай — ленчицький ловчий (1505), каштелян іновлудзький (1506—1528).
    - Стефан з Ходува й Опорува (пом. між 1454 та 1455) — каштелян бжезінський, староста цешинський, протопласта родини Ходовських (пол. Chodowski).
      - Малґожата — дружина Сецеха з Ленкува гербу Топор.
      - Марцін з Віслкі.
      - Проспер.
      - Миколай.
    - Боґуслав (бл. 1400—1453) — писар земський ленчицький (1426), каштелян кавальський (1438—1439), воєвода іновроцлавський (1439—1452).
      - Мацей Служевський зі Служева (пом. 1501) — каштелян крушвицький (1475—1480), бжесць-куявський (1480—1491); воєвода іновроцлавський (1491—1494), бжесць-куявський (1494—1496), ленчицький (1496—1501).
        Пйотр Служевський (пом. 1550) — каштелян ковальський (1520—1524), іновроцлавський (1526—1535), ленчицький (1535—1538), каліський (1538—1539); воєвода каліський (1539—1550).
        
        Мацей.
        
        Ян.
      - Ян.
      - Миколай.
      - Флоріан Шрубський зі Шрубська (пом. 1482/1496) — підчаший іновроцлавський.
        Ян.
        
        Пйотр.
      - Боґуслав.
      - Владислав.
        Ян.
        
        Миколай Ґрохольський.
      - Завіша.
      - Ядвіга — дружина Миколая Борека з Осечної гербу Напівон.
    - Миколай — каштелян бжезінський (1455—1469).
    - Барбара — дружина плоцького каштеляна Сафіна Щавінського.
    - Пйотр з Опорува^[pl] (бл. 1405—1467) — ленчицький хорунжий більший (1434), староста (1447—1451), підкоморій (1450) і воєвода (1454—1467); староста крушвицький (1464).
      - Анджей (бл. 1440—1483) — секретар королівський (1464—1479) і підканцлер коронний (1479—1483), адміністратор перемишльської дієцезії та перемишльський єпископ (1479—1480), куявсько-поморський єпископ (1480—1483).
      - Софія — дружина Бартоломея Ґрущинського^[pl].
      - Ян (1435—1494) — писар земський ленчицький (1463), каштелян бжезінський (1469—1475), бжесць-куявський (1473—1480); староста (1482—1486) і воєвода (1480—1484) іновроцлавський, воєвода бжесць-куявський (1484—1494); дружина — Зофія, дідичка Куликова.
        Петронела Пйотруша — дружина Яна «сеньйора» Данаборського.
        
        Гелена.
        
        Ельжбета дружина Яна Косцелецького^[pl].
        
        Зофія — дружина Фелікса Ґульшевського.
        
        Ян (бл. 1470—1540) — каштелян (1507—1514) і староста крушвицький (1508); каштелян бжесць-куявський (1514—1525), воєвода іновроцлавський (1525—1532), бжесць-куявський (1532—1540). 4 червня 1508 року він разом із братом Анджеєм провели поділ спільного майна, згідно з яким Ян отримав по матері маєтки в Галицькій Русі, серед яких — половина Куликова.^[1].
        Анна — дружина Томаша Любранського.
        
        Анджей — канонік влоцлавський (1498).
        
        Фелікс.
      - Миколай — підстолій ленчицький (1445), каштелян крушвицький (1465—1475), бжезінський (1475—1480), бжесць-куявський (1479—1480).
        Беата з Опорува — дружина Давида Бучацького^[2].
        
        Зофія — дружина Каспера Лещинського.
        
        Ядвіга — дружина Анджея Ніщицького^[3].
        
        Анджей^[pl] (пом. 1540) — каштелян крушвицький (1505—1507), бжесць-куявський (1507—1514), ленчицький (1514—1523); воєвода іновроцлавський (1523—1525), бжесць-куявський (1525—1532), ленчицький (1532—1542).
        Анна — дружина Яна Братошевського.
        
        Амброзій.
        
        Еразм — староста крушвицький (1540).
        Анджей.
        
        Марцін.
        
        Станіслав^[4] (ім'я невідоме^[5] — староста крушвіцький, дружина — донька белзького каштеляна Яна Гербурта Малґожата.
        
        Миколай — ловчий сєрадзький (1520), велюнський підкоморій (1530) і каштелян (1534—1561).
        Аґнєшка.
        
        Зофія — дружина Яна Томіцького^[pl].
        
        Катажина — дружина Вацлава Заремби та Яна Давідовського.
        
        Єронім.

Примітки

↑ Kowalska H. Oporowski Jan h. Sulima (ok. 1470—1540) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XXIV/1, zeszyt 100. — S. 137.
↑ Dörflerówna A. Buczacki Dawid, h. Abdank // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III. — S. 81. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0.(пол.)
↑ Niszycki (początkowo Radzanowski) Andrzej z Niszyc h. Prawdzic (zm. 1532) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/1, zeszyt 96. — S. 134—135. (пол.)
↑ Małecki J. Herburt Jan h. własnego (zm. ok. 1570) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/3, zeszyt 42. — S. 439—440. (пол.)
↑ за Несецьким.— С. 476

Джерела

Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 475—476. (пол.)
Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/1, zeszyt 100. — S. 132—144. (пол.)

Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Kowalska H. Oporowski Jan h. Sulima (ok. 1470—1540) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XXIV/1, zeszyt 100. — S. 137.

[2] Dörflerówna A. Buczacki Dawid, h. Abdank // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III. — S. 81. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0.(пол.)

[3] Niszycki (początkowo Radzanowski) Andrzej z Niszyc h. Prawdzic (zm. 1532) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/1, zeszyt 96. — S. 134—135. (пол.)

[4] Małecki J. Herburt Jan h. własnego (zm. ok. 1570) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/3, zeszyt 42. — S. 439—440. (пол.)

[5] за Несецьким.— С. 476

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]