Опук (гора)
| Опук | ||||
 | ||||
|
45°02′32″ пн. ш. 36°13′33″ сх. д. / 45.04234° пн. ш. 36.2257° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Ленінський район | |||
| Тип | пагорб і гора | |||
  Опук Опук (Україна) | ||||
 | ||||
Опук (укр. Опук, крим. Opuk, Опук — гора висотою 183 м, розташована на однойменному мисі, на південному краю Керченського півострова, в Криму, найвища точка в даній місцевості. Масив Опук у 1998 році оголошено Опуцьким заповідником. Схили гори Опук є поєднанням східчастих уступів і крутих обривів, ущелин і кам'яних розсипів.
Щодо походження назви гори Опук існує легенда про двох жорстоких сестер-цариць, яких добрий чарівник перетворив на самок одуда, які й досі нібито живуть тут і їх можна зустріти на цій горі. Кричать одуди так: «О-пук, о-пук!».
Найбільш ранні давньогрецькі поселення на горі відносяться до межі VI і V ст. до н. е. Знайдено фрагменти ранніх хіоських амфор і розписної чорнолакової столової кераміки.
У V ст. до н. е. під горою знаходилося грецьке поселення — Кімерик, що входило до складу Боспорського царства. Тут збереглися залишки будівель, фундаменти будинків і стіни.
На вершині гори також є залишки споруд.
Фортеця на східній вершині г. Опук була вперше побудована в I столітті до н. е. Вона можливо була пов'язана з Кімерійським валом, що тут проходить.[1]
У культурних нашаруваннях цитаделі багато матеріалу кінця II—III ст. н.е .; це могло бути пов'язано з діяльністю боспорського царя Тіберія Юлія Савромата II (174—210 рр.).[2]
Нова цитадель датується IV—VI століттями н. е.[3] В цей час місцевість стала прикордонною між володіннями Херсонеса і Боспора.
Російський дослідник Поль Дюбрюкс першим вивчав цю пам'ятку з 1817 до 1830 року.
З 1989 року фортецю досліджувала Південно-Боспорська археологічна експедиція під керівництвом В. К. Голенка. У гроті під цитаделлю була знайдена стела з чотирма рунічними знаками; вона датується серединою IV століття.[4][5]
Гора Опук і територія однойменного мису, а також прилегла морська акваторія (разом з прилеглими об'єктами, в тому числі: Кояське озеро), є заповідником. Опуцький природний заповідник і водно-болотне угіддя міжнародного значення «Аквальний-прибережний комплекс мису Опук», створені Указом Президента України від 12 травня 1998 р. № 459, із загальною площею 1 592,3 га.
- ↑ Кімерик [Архівовано 2018-02-21 у Wayback Machine.] — Енциклопедія «Всесвітня історія»(рос.)
- ↑ В. К. ГОЛЕНКО, ОСНОВНЫЕ ЭТАПЫ ОСВОЕНИЯ ГОРЫ ОПУК И ЕЕ ОКРЕСТНОСТЕЙ. Труды Никитского ботанического сада — Национального научного центра. 2006. Том 126(рос.)
- ↑ Голенко В. К. О времени основания цитадели на г. Опук \\ Херсонесский сборник. 1999. Вып. Х. Севастополь (рос.)
- ↑ Голенко В. К., Юрочкин В. Ю., Синько О. А., Джанов А. В. Рунический камень с г. Опук в Крыму и некоторые проблемы истории северопричерноморских германцев // Древности Боспора. М. 1999. Вып. 2.(рос.)
- ↑ Юрочкин В. Ю., Готы-трапезиты на пограничье Боспора. Пантикапей. Боспор. Керчь. Материалы международной конференции. 2000 г.(рос.)
- Опуцький природний заповідник
- Легенди і міфи Криму. Гора двох одудів — Опук
- Голенко В. К. Про час заснування цитаделі на г. Опук \\ Херсонеський збірник. 1999. Вип. Х. Севастополь.(рос.)