Організаційно-правова форма господарювання
Організаці́йно-правова́ фо́рма господарюва́ння — тип суб'єкта права, що визначає форму здійснювання його господарської діяльності. Організаційно-правові форми та їх особливості визначаються законодавством певної країни.
Оскільки юридична особа — це організація, то всередині неї виникають певні відносини. Характер цих відносин, їх наповнення, а також деякі умови відповідальності внутрішніх учасників цієї юридичної особи перед кредиторами визначаються саме її організаційно-правовою формою.
Організаційно-правова форма юридичних осіб зазвичай зазначається в їх назвах.
Організаційно-правові форми в Україні визначені у класифікаторі організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ)[1].
В Україні організаційно-правова форма разом з назвою є частиною найменування юридичної особи.
Організаційно правова форма юридичної особи визначає внутрішні відносини та організаційну структуру юридичної особи, порядок прийняття ним рішень.
За прийняттям рішень:
За відповідальністю за борги:
За способом поділу
- Господарське товариство
- акціонерне товариство
- публічне акціонерне товариство (колишнє відкрите акціонерне товариство)
- приватне акціонерне товариство (колишнє закрите акціонерне товариство)
ОПФ, на які накладаються обмеження на вид діяльності:
- об'єднання співвласників багатоквартирного будинку
- політична партія,
- профспілка,
- релігійна організація,
- громадська організація,
- громадська спілка,
- фондова біржа,
- товарна біржа.
- ↑ Класифікація організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ). ЛІГА ЗАКОН. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 10.11.2014.
- Організаційно-правові форми банків в Україні // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
