Перейти до вмісту

Орган самоорганізації населення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Органи самоорганізації населення (ОСН) — органи, що утворюються в Україні жителями населених пунктів (та їх частин) для вирішення окремих питань місцевого значення. ОСН можуть утворюватися на території окремого будинку, вулиці, кварталу, мікрорайону, району у місті, села або селища у формі відповідно будинкових, вуличних, квартальних та інших комітетів. Такі органи поєднують у собі риси як представницьких органів місцевого самоврядування, так і громадських об'єднань.[1]

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» ОСН віднесені до системи місцевого самоврядування в Україні.[2] Основні питання діяльності органів самоорганізації населення регулюються Законом України «Про органи самоорганізації населення» (зі змінами), ухваленим Верховною Радою України у 2001 році.[3]

Історія

[ред. | ред. код]

Історія ОСН є досить давньою. У тій чи іншій мірі такі інституції існували в Україні впродовж багатьох століть.[4]

На початку ХХ століття у містах України почали виникати будинкові, вуличні, квартальні та інші комітети.[5]

За часів СРСР «домкоми» (домові/будинкові комітети) стали використовуватись уже не як здобутки демократії, а як продовження партійного керівництва до квартир та будинків, хоча і в цей період у багатьох містах домові чи квартальні комітети були досить впливовими організаціями.[4] У період 1950—1980-х років такі комітети стали узагальнено називатися «органами громадської самодіяльності».[5]

17 жовтня 1975 року Президія Верховної Ради Української РСР затвердила «Положення про громадські селищні, сільські, вуличні, квартальні, дільничні, домові комітети в Українській РСР», а 7 січня 1981 року — нову редакцію цього положення. Такі комітети визначалися «органами громадської самодіяльності населення, основне завдання яких полягає в широкому залученні громадян до вирішення питань державного, господарського і соціально-культурного будівництва, віднесених до відання Рад народних депутатів».[6][7]

9 квітня 1990 року в СРСР було ухвалено закон «Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР», яким до радянського законодавства було введено термін «органи територіального громадського самоврядування».[8] Згодом цей термін був також використаний у Законі УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», ухваленому Верховною Радою УРСР 7 грудня 1990 року.[5][9]

26 березня 1992 року Верховна Рада України затвердила нову редакцію закону «Про місцеві Ради…», назвавши його Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування». У цій редакції закону було використано термін «органи територіальної самоорганізації громадян».[5][10]

28 червня 1996 року було ухвалено Конституцію України, у якій було використано сучасну назву «органи самоорганізації населення». Згодом ця назва увійшла до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про органи самоорганізації населення» та до інших нормативних актів.[5]

Після ухвалення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а потім і Закону України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 року № 2625-III, ОСН стали впроваджуватись у багатьох українських містах і сільрадах.[4]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кузьмина Г.О., Сакун Г.І. За заг. ред. Крупника А.С. (2015). Організація фінансової діяльності органів самоорганізації населення. Методичні рекомендації. Одеса: ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення», Одеський суспільний інститут соціальних технологій. с. 88.
  2. Про місцеве самоврядування в Україні. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 червня 2023.
  3. Про органи самоорганізації населення. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 червня 2023.
  4. а б в Анатолій Ткачук (2016). Місцеве самоврядування та децентралізація. Законодавство (навчальний модуль) (PDF). Київ: ІКЦ «Легальний статус». ISBN 978-966-8312-84-7.
  5. а б в г д за заг. ред. О.С. Орловського, А.С. Крупника, Н.В. Мішиної, К.В. Терзіанової, ред. (2012). Закон України «Про органи самоорганізації населення»: науково-практичний коментар (PDF). Одеса.
  6. УКАЗ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР "Про затвердження Положення про громадські селищні, сільські, вуличні, квартальні, дільничні, домові комітети в Українській РСР". ІПС ЛІГА:ЗАКОН. Процитовано 14 жовтня 2023.
  7. УКАЗ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 7 січня 1981 року № 1425-X "Про внесення змін і доповнень до Положення про громадські селищні, сільські, вуличні, квартальні, дільничні, домові комітети в Українській РСР". ІПС ЛІГА:ЗАКОН. Процитовано 14 жовтня 2023.
  8. Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 червня 2023.
  9. Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 червня 2023.
  10. Про внесення змін до Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування". Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 11 жовтня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]