Організація Східнокарибських держав

Організація Східнокарибських держав
Тип	міжурядова організація міжнародна організація
Засновано	1981
Країна	Сент-Люсія
Штаб-квартира
Офіційні мови	французька
Вебсайт: oecs.org
Організація Східнокарибських держав у Вікісховищі

Емблема Організації Східнокарибських держав

Карта країн-учасниць Організації Східнокарибських держав

Організація Східнокарибських держав (англ. Organisation of Eastern Caribbean States (OECS)) — Економічний та валютний союз країн Карибського басейну.

Історія

Організація Східнокарибських держав (OECS) була створена 18 червня 1981 року, офіс якої знаходився у столиці Сент-Люсії Кастрі. OECS є правонаступником Британських Підвітряних островів, яка мала назву Асоційовані держави Вест-Індії (WISA). Одним з найважливіших критеріїв організації був економічний розвиток та транснаціональної інтеграції серед його держав-членів.

Всі держави-члени ОСКД (за винятком Мартиніки) є повноправними, або асоційованими членами Карибського співтовариства (CARICOM) та знаходилися в групі країн, які приєдналися до Єдиного ринку та економіки КАРИКОМ (CSME). Засновниками організації є Антигуа і Барбуда, Домініка, Гренада, Монтсеррат, Сент-Кіттс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини. Асоційовані члени організації: з 1984 року Британські Віргінські Острови, з 1995 року Антигуа, з 2016 подала заявку на вступ до OECS Мартиніка (ведуться переговори).

Держави мають єдину валюту — Східнокарибський долар.

Операції з валютою здійснюються через Східнокарибський центральний банк (ECCB) на острові Сент-Кіттс. Центральний Банк має виняткове право випуску банкнот і монет на території держав — членів організації. Східнокарибський долар має обіг у семи державах OECS й у Ангільї. На території Британських Віргінських Островів як валюта використовується долар США та власний долар (монети карбуються здебільшого для колекціонерів).

Література

• Г. Д. Хоменко. Організація Східно-карибських держав // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4