Орден Карла XIII
| Орден Карла XIII швед. Carl XIII:s orden | ||||
 | ||||
 | ||||
| Країна |
Швеція  | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | цивільний орден | |||
| Система | Нагороди Швеції | |||
| Вручається: | високопосадовим масонам протестантської конфесії | |||
| Вручає: | король Швеції | |||
| Підстава | на честь чеснот, що вже рідко щось значать у суспільстві | |||
| Статус | сучасний | |||
| На честь: | Карл XIII | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 27 травня 1811 р. | |||
| Перше: | Карл XIII | |||
| Нагороджені: | ||||
| Категорія:Кавалери ордена Карла XIII (22) | ||||
| Перше вручення | Карл XIII | |||
| Черговість | ||||
| Старша нагорода | Орден Вази | |||
| Відповідає | RCXIII: sO — кавалер ордену Карла XIII | |||
 Орден Карла XIII у Вікісховищі | ||||
Орден Карла XIII (швед. Carl XIII:s orden) — цивільний орден, що вручався королем виключно для членів масонських лож (вільних каменярів). Заснований шведським королем Карлом XIII у 1811 році. На початку кількість дійсних кавалерів ордену була обмежено 33-ма живими носіями цієї нагороди, відповідно загально прийнятих 33-и масонських ступенів містерії посвяти у масонські ложі. Наявність даного ордену не відповідає жодному градусові масонської організації. У даний час у Швеції є 60 осіб серед нагороджених цим орденом, в Німеччині — 74[1][2]. Сучасним майстром (магістром) ордену Карла XIII є король Швеції Карл XVI Густаф (після Густава V, Густава VI, Оскара II та інших).
Членство в ордені мають ті, що досягли 36 років:
- Три члени з кліриків (священики),
- тридцять шведських мирян протестантів (бакалаври),
- не більше семи членів не шведського походження (бакалаври).
Проведення XI ступені шведського обряду масонства — почесна і висока. Всі принци Королівського Дому Швеції є членами ордену (по праву народження), за умови, що вони стали масонами (наприклад Карл Філіп). Особи королівської крові не входять в число обов'язкових 33 живих носіїв ордену. Лідером ордену є правлячий монарх. Підставою для вручення нагороди особі служить наявність у нього честі і чеснот: «На честь чеснот, що вже рідко щось значать у суспільстві». Серед іноземців носіїв ордену відомі Едвард Віндзор герцог Кентський Великий магістр британського масонства, Артур Вільям Патрик Альберт та інші.
Шведський орден Карла XIII встановлений 27 травня 1811 року з назвою «Королівський Орден Карла XIII» для нагороди за громадянські заслуги. Орден має чотирикутний хрест з емаллю червоного кольору із золотим обідком (форми Георгіївського хреста або Тамплієрського хреста), на червоній стрічці. У центрі Тамплієрського хреста — біла куля з монограмою засновника (дві протилежні латинські літери «C» оточуючі римську цифру «XIII». На зворотній стороні (реверс) є буква «B» в золоті, у вигляді рівностороннього чорного трикутника із золотим обідком. Хрест увінчаний золотою короною. Орден носять на шиї на червоній стрічці. Знак 1 ступеня цього ордену не має в нутрі медальйону. У 1822 р. використовується плащ лицаря ордену і нове ім'я лицаря ордену.
-
Знак і зірка ордену (1811 р.) -
Однострій кавалера ордену Карла XIII -
Однострій кавалера ордену Оскара I -
Сучасний вид нагороди ордену Карла XIII -
прототип ордену Карла XIII - різновид Тамплієрського хреста -
Засновник однойменного ордену король Швеції Карл XIII з цією нагородою -
Король Карл XV гросмейстер ордену Карла XIII -
зразок форми Георгіївського хреста
- Kungliga Karl XIII Orden, [w:] N. Wójtowicz, Masoneria. Mały słownik, Warszawa 2006, s.212. (пол.)
- Tom C. Bergroth (2002): Kungl. Carl XIII: s Orden 1811 — «til uppmuntran och belöning för medborgerliga och välgörande bemödanden til nödlidandes och allmänt gagn», Stockholm-2002. ISBN 91-974123-3-3 (швед.)
- H. J. S. Kleberg, Kungl.Svenska Riddarordnarna, Stockholm i Malmö 1935. (швед.)
- Robert Södermark, «Kungliga svenska riddareordnarna», Lund 1897 (швед.)
- Erik T: son Uggla (Hg.), «Ordenskalender 1963», Stockholm 1963 (швед.)
- Anton Frans Karl Anjou: Riddare af Konung Carl XIII: s orden 1811—1900. Biografiska anteckningar. Eskjö 1900. (швед.)
- Eugen Lennhoff, Oskar Posner, Dieter A. Binder: Internationales Freimaurer-Lexikon, Sonderausgabe, Herbig: München 2006, S. 628. (нім.)
- Allgemeines Handbuch der Freimaurerei, I—II, Leipzig 1900. (нім.)
- Maximilian Gritzner, «Handbuch der Haus-und Verdienstorden», Leipzig 1893 (нім.)
