Орисик Михайло
Михайло Орисик | |
---|---|
Народився | 26 вересня 1885 с. Вілька Сяніцького повіту, тепер Польща |
Помер | 17 березня 1946 (60 років) с. Гутисько Бережанського р-ну Тернопільської обл. |
Діяльність | визначний майстер плоскої та круглої різьби по дереву |
Відомі учні | Красовський Іван Юрійович |
Діти | Іван, Онуфрій, Андрій, Степан |
Орисик Михайло (нар. 26 вересня 1885, с. Вілька Сяніцького пов., зараз Польща — пом. 17 березня 1946, с. Гутисько Бережанського р-ну Тернопільської обл.) — визначний майстер плоскої та круглої різьби по дереву, засновник школи дерев'яної скульптури України.
У 1885 році народився в селі Вілька Сяніцького повіту (тепер Польща). Батько, Іван Орисик, був лісним графа Потоцького в Риманові-Здрою[1].
Вчився в школі столярної справи та скульптури в Риманові (відкрита в 1878 році на кошти Станіслава Антонія Потоцького).
Працював на нафтових копальнях біля села. Воював на фронтах Першої світової війни, потрапив до російського полону[1].
Михайло Орисик після Першої світової війни почав навчати різьбі хлопців у Вільці. Різьбярство під Орисиковим впливом в селі розвинулося сильно. Михайло Орисик мав чотирьох синів: Івана, Онуфрія, Андрія і Степана, які також відмінно різьбили[1].
У 1945 році виселений в село Гутисько на Тернопільщині під час акції масового переселення, довго в Гутиську не прожив, помер невдовзі після переселення.
В 2006 році в селі Гутисько відкрито Музей різьби імені Михайла Орисика. Серед експонатів — зразки художньої різьби, побутові старожитності. Львівський літератор, автор книжок про Михайла Орисика Іван Красовський передав на зберігання до музею 80 малюнків Орисика[2].
- ↑ а б в Богдан Гук. «Доочищення» лемківського села Вільки 1945 року. Газета «Наше Слово». № 18, 5 травня 2013
- ↑ У Гутиську різьбить кожна дитина. Газета «Високий Замок», 09 серпня 2006 року. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
- Діячі науки і культури Лемківщини
- Красовський І. Д. Михайло Орисик — визначний лемківський різьбяр першої половини ХХ ст. — Львів: Край, 1995. — 926с., іл