Орлова Євгенія Юліанівна
Орлова Євгенія Юліанівна | |
---|---|
Народилася | 3 травня 1914 Москва, Російська імперія |
Померла | 25 квітня 1999 (84 роки) Москва, Росія |
Поховання | Кузьмінське кладовище |
Країна | СРСР Росія |
Діяльність | хімік |
Alma mater | Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd |
Заклад | Samara State Technical Universityd Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd Московський державний технічний університет імені Баумана Московський державний відкритий університетd |
Науковий ступінь | доктор технічних наук |
Нагороди |
Євгенія Юліанівна Орлова (3 травня 1914, Москва — 25 квітня 1999, Москва) — радянський хімік-технолог вибухових речовин, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки РРФСР, лауреат Державної премії СРСР (1984).
Народилася в родині відставного військового.
У 1932 році закінчила Московський гірничо-хімічний технікум. У 1937 році закінчила спеціальний факультет МХТІ, була залишена в аспірантурі на кафедрі вибухових речовин.
У роки Великої Вітчизняної війни — асистент Індустріального інституту в Куйбишеві, один з організаторів створення у Куйбишеві філії евакуйованого з Москви МХТИ, очолювала спеціальний факультет і кафедру вибухових речовин філії.
У повоєнні роки працювала в МХТІ: викладач кафедри вибухових речовин, у 1959—1961 роках — декан хіміко-технологічного факультету, в 1964-79 роках — завідувач кафедри. Одночасно викладала в МВТУ і Всесоюзному заочному політехнічному інституті.
Фахівець в галузі хімії і технології вибухових речовин, відома як творець вітчизняної наукової школи. Наукові праці Євгенії Юліанівни присвячені дослідженню процесів нітрування та технології одержання ароматичних нітросполук. Займалася розробкою та вдосконаленням технології виробництва тринітротолуолу, динітронафталіну, термостійких вибухових речовин, гексогену, октогену. Перша у світі жінка-професор у галузі технології вибухових речовин.[1]
Автор підручника «Хімія і технологія вибухових речовин» (М., 1960; 3-е изд. — М., 1981).
Похована на Кузьмінському кладовищі[2].
- Посібник до лабораторного практикуму з одержання нітросполук. — М., 1969 (у співавт.)
- Октоген: Одержання, властивості та застосування. — М., 1970 (у співавт.)
- Хімія і технологія азотовмісних похідних нафталіну. — М., 1984 (у співавт.)
- Творці та носії ідеї вибуху: Їх долі і науковий внесок в історію вибухових речовин. — М., 2003.
- ↑ Архівні відомості. Архів оригіналу за 2 червня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Могила О. Ю. Орлової. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
{{cite web}}
: символ нерозривного пробілу в|title=
на позиції 10 (довідка)
- Московська енциклопедія. Том 1: Особи Москви. Книга 3: М-Р — М.: Фонд «Московські енциклопедії», 2010 (рос.)
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- Жінки-науковці
- Народились 3 травня
- Народились 1914
- Уродженці Москви
- Померли 25 квітня
- Померли 1999
- Померли в Москві
- Поховані на Кузьмінському кладовищі
- Доктори технічних наук
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Лауреати Державної премії СРСР
- Заслужені діячі науки і техніки РРФСР
- Викладачі Російського хіміко-технологічного університету
- Випускники Російського хіміко-технологічного університету