Оробей Лідія Львівна

Оробей Лідія Львівна
Оробей Лідія Львівна
біл. Лідзія Львоўна Арабей
Народилася	27 червня 1925; Низок, Уздзенський район
Померла	20 лютого 2015 (89 років); Мінськ
Поховання	Північний цвинтар[d]
Країна	СРСР; Білорусь
Діяльність	письменниця; літературознавець
Alma mater	філологічний факультет БДУ
Заклад	Q54867854?, Вожик, Chyrvonaya Zmyenad, Видавництво «Білорусь» і Полымя (часопис)
Мова творів	білоруська
Членство	Спілка білоруських письменників

~~|Примітки=~~

Лідія Львівна Оробей (біл. Лідзія Львоўна Арабей; *27 червня 1925(19250627), Низок, Уздзенський район — †20 лютого 2015, Мінськ) — білоруська письменниця та літературознавець, кандидат філологічних наук (1958).

Біографія

Народилася в сім'ї службовців. У 1942–1944 роках жила в Щучині. З 1944 року — співробітниця редакції щучинської районної газети «Червоний прапор». З 1945 року мешкає у Мінську. Працювала в часописі «Вожык», у редакції газети «Чырвоная змена», займалася викладацькою діяльністю. Закінчила філологічний факультет БДУ (1951)^[1], аспірантуру при Інституті літератури та мистецтва АН БРСР (1954). Була старшим редактором видавництва «Білорусь» (1955–1967)^[1], літспівробітницею часопису «Полымя» (1967–1974). Захистила дисертацію присвячену життю та творчості А. Пашкевич (Цьотки), отримала звання кандидати філологічних наук.

Творчість

Літературну працю почала в 1945 році. Виступає як прозаїк, критик, літературознавець. У 1956 році видала дослідження «Тітка (Алоїза Пашкевич)», а в 1959 «Федос Шинклер»^[1], автор збірників повістей та оповідань «Калібри» (1960, оповідання для дітей), «Квартира № 3» (1961, книга сатири і гумору), Міра часу" (1962), «Екзамен» (1963), «Лариса» (1964), «На струнах бурі» (1967), «Серед ночі» (1968), «Іскри в попелищі» (1970), «Вовчки» (1972), «Синій бір» (1972, повість), «Мені потрібно їхати» (1974), «Стану піснею» (1977), «Сузір'я Великої Медведиці» (1980), «Смуга дощу» (1984), «Пошуки кохання» (1987), «Іти у розвідку» (1989, оповідання для дітей), «Пошуки істини» (нариси, 2005), «У полум'ї любові» (даслідження, присвячене Алоїзі Пашкевич (Тітці), 2006), «Біле поле» (оповідання, мемуари, 2008). У 1985 році вийшли вибрані твори у 2-х томах.

Переклала роман естонського письменника А. Хінта «Берег вітрів» (з А. Романовською, 1960).

Визнання

Член Спілки письменників СРСР (з 1958).
Член Спілки білоруських письменників.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Арабей Лидия Львовна // Биографический справочник. — Мн.: «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. — Т. 5. — С. 19. — 737 с..

Література

Арабей Лідзія // Беларускія пісьменнікі (1917–1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X
Арабей Лідзія // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. Мн.: БелЭн, 1992–1995.

Посилання

Арабей Лідзія Львоўна^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Беларуская пісьменніца Лідзія Арабей адзначае свой юбілей [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Лідзія Львоўна Арабей [Архівовано 12 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Твори для дітей Оробей Лідії в бібліотеці TOU

[:0-1] а ^б ^в Арабей Лидия Львовна // Биографический справочник. — Мн.: «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. — Т. 5. — С. 19. — 737 с..

[1]