Орсанмікеле
43°46′15″ пн. ш. 11°15′18″ сх. д. / 43.77071° пн. ш. 11.25505° сх. д.
Орсанміке́ле (італ. Orsanmichele, Or San Michele) — церква у Флоренції, унікальна за своєю формою та значенням архітектурна споруда. Цей палац виконував подвійну функцію міського зерносховища та храму. Орсанмікеле було побудовано у 1337-1350 роках. Назва церкви походить від імені жіночого монастиря VIII століття, який знаходився на цьому місці та називався «Сан-Мікеле в саду».
1240 року на цьому місці виник ринок, де у відкритій лоджії з пілястрами, яка захищала від дощу, провадилася торгівля зерном. На згадку про церкву, що була на цьому місці, на стінах були встановлені два образи св. Михайла та Богоматері. Останній, як вважалося, мав чудодійну силу.
Зовнішні аркади з пишно оздобленими вікнами з'явилися лише 1367 року. 1348 року, коли Європу охопила перша хвиля чуми, церква Орсанмікеле розбагатіла: ті, що вижили під час епідемії чуми, пожертвували приходу 350 тисяч флоринів, що перевищувало річний бюджет всього міста й дозволило церкві замовити великий табернакль з мармуру.
Оскільки торгівля зерном не надто поєднувалася з прекрасним табернаклем роботи Андреа Орканья, ринок було перенесено на інше місце. Відтоді нижній поверх Орсанмікеле служив виключно релігійним потребам, і вперше в історії Флоренції торгівля поступилася перед мистецтвом. Верхні поверхи продовжували виконувати функції запасного зерносховища аж до початку XVI століття.
В XIV столітті за будівлею закріпилася нова функція — центру ремісничих цехів. У наступні десятиліття цехові гільдії пожертвували кошти на створення скульптур своїх святих покровителів та інших святих, що розмістилися в 14 нішах на чотирьох зовнішніх стінах церкви. Цехові гільдії були доволі багаті, тож мали змогу наймати відомих художників: Нанні ді Банко, Донателло, Лоренцо Гіберті та Андреа дель Верроккйо.
-
Інтер'єр Орсанмікеле -
Вівтарний табернакль в Орсанмікеле -
«Св. Марко» роботи Донателло -
«Христос і святий Хома» (1467—1483) роботи Андреа дель Верроккйо (копія); оригінал у музеї Орсанмікеле.
-
-
Герб гільдії лікарів та аптекарів -
Герб гільдії м'ясників -
Герб гільдії архітекторів
- Paola Grifoni und Francesca Nannelli: Le statue dei santi protettori delle Arti fiorentine E il Museo di Orsanmichele, Edizioni Polistampa, Florence, 84 S., 2006, ISBN 978-88-596-0045-9, Italienisch
- Gert Kreytenberg: Orcagna's Tabernacle in Orsanmichele, Florence, Harry N. Abrams, New York, NY, 176 S, 1994, Englisch, ISBN 978-0-8109-3675-1
- Zimmermanns, Klaus: Florenz. Köln [1984] 6. Auflage 1990, S. 85-86.
43°46′15″ пн. ш. 11°15′17″ сх. д. / 43.77083° пн. ш. 11.25472° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
- Sullivan, Mary Ann (10 липня 2005). Orsanmichele. Digital Imaging Project: Art historical images of European and North American architecture and sculpture from classical Greek to Post-modern. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 8 серпня 2012.
- Orsanmichele. Florence Art Guide. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 8 серпня 2012.
- Monumental Sculpture from Renaissance Florence. The National Gallery of Art. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 8 серпня 2012.
- Сайт музеїв Флоренції - Orsanmichele [Архівовано 17 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Музей Орсанмікеле [Архівовано 26 серпня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ Vasari G. Vies des peintres, sculpteurs et architectes — Paris: 1841. — Vol. 1. — P. 1974.
- ↑ Вазарі Д. Le vite dei più eccellenti pittori, scultori e architetti riscritte da Giancarlo Dal Pozzo con l'aggiunta delle figure delle principali opere loro / за ред. G. D. Pozzo — Флоренція: Passigli Editori, 2013. — Т. 2. — С. 45.
- ↑ Vasari G. Vies des peintres, sculpteurs et architectes — Paris: 1841. — Vol. 2. — P. 27.
- ↑ Vasari G. Vies des peintres, sculpteurs et architectes — Paris: 1841. — Vol. 2. — P. 149.
- ↑ Vasari G. Vies des peintres, sculpteurs et architectes — Paris: 1841. — Vol. 2. — P. 214.
- ↑ Vasari G. Les Vies des meilleurs peintres, sculpteurs et architectes — Paris: 1903. — Vol. 1. — P. 134.
- ↑ Vasari G. Les Vies des meilleurs peintres, sculpteurs et architectes — Arles: Actes Sud, 2005. — Vol. 1. — P. 37.
- ↑ Vasari G. Les Vies des meilleurs peintres, sculpteurs et architectes — Arles: Actes Sud, 2005. — Vol. 1. — P. 228.
- ↑ Vasari G. Les Vies des meilleurs peintres, sculpteurs et architectes — Paris: 1903. — P. 459.
- ↑ Vasari G. Lives of the Most Excellent Painters, Sculptors, and Architects — Henry George Bohn, 1850. — Vol. 1. — P. 54.
- ↑ Vasari G. Les Vies des meilleurs peintres, sculpteurs et architectes — Paris: 1903. — Vol. 1. — P. 279.
- ↑ archINFORM — 1994.