Орчата

Орчата
Необхідні компоненти	C. esculentus
	Медіафайли у Вікісховищі ;

Орча́та (ісп. horchata), або орша́та (кат. orxata) — назва декількох видів безалкогольних прохолодних напоїв, що готуються з меленого мигдалю, кунжуту, рису, ячменю або бульб чуфи.

Походження

В Іспанії Орчатою називають, як правило, напій, приготований з розмелених або стовчених бульб чуфи, води і цукру ^[1] та подається охолодженим. Вважається, що ідея приготування орчати з чуфи виникла в період мусульманського присутності в Валенсії (VIII-XIII століття).

Назва напою походить, ймовірно, від італійського orzata, в свою чергу, походить від латинського hordeum (ячмінь), оскільки спочатку орчату робили з відвару ячменю^[2].

Існує також легенда, згідно з якою король Арагону, вперше спробувавши орчату в Валенсії, поцікавився, що це таке. Дівчина, яка принесла напій, сказала, що це «молоко з чуфи» (llet de xufa). Король вигукнув: Açò no és llet, açò és OR, XATA! («Це не молоко, це золото, красуня!»). Від цих слів, нібито, і пішла назва напою ^[3].

Різновиди

Орчата з чуфи вважається фірмовим напоєм іспанського регіону Валенсія. Тут її п'ють холодної, вмочуючи в напій спеціальну витягнуту булочку — фартон.

У латиноамериканських країнах орчату готують із різних злаків або горіхів (наприклад, кокос, арахіс, мигдаль, кеш'ю), з додаванням молока або без нього, іноді з ароматичними добавками типу ванілі та кориці:

Наприклад, в Мексиці орчату роблять з рису, завжди з додаванням кориці, іноді з ваніллю.
У Сальвадорі замість рису використовується мексиканська горлянка, насіння хікару (jicaro) — одного з видів калебасового дерева (Crescentia alata).
В Нікарагуа і Гондурасі — насіння Хікару (jicaro) разом з рисом і спеціями, з додаванням молока і цукру.
В Пуерто-Рико орчата готується з кунжуту з додаванням молока або води.
Латиноамериканська населення США вважає за краще рисовий варіант мигдалевому.
У Венесуелі, крім класичної безалкогольної орчати, можна зустріти однойменний алкогольний напій.

Див. також

Примітки

↑ Фролова А. Чуфа // "Наука і життя". — 1987. — № 5. — С. 133-135.
↑ Зданович Л. І . Кулінарний словник. — Віче, 2001. — 400 с. — ISBN 5-7838-0923-3.
↑ Peter Besas, (2009), «Madrid Oculto» , 1ª Ed. La Librería, ISBN 978-84-9873-032-6, pp: 306-307 (ісп.)

[1] Фролова А. Чуфа // "Наука і життя". — 1987. — № 5. — С. 133-135.

[2] Зданович Л. І . Кулінарний словник. — Віче, 2001. — 400 с. — ISBN 5-7838-0923-3.

[3] Peter Besas, (2009), «Madrid Oculto» , 1ª Ed. La Librería, ISBN 978-84-9873-032-6, pp: 306-307 (ісп.)

[1]

[2]

[3]