Перейти до вмісту

Осадко Ганна Володимирівна

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Осадко Ганна Володимирівна

Ганна Осадко (лютий 2024 року)
Народилася4 червня 1978(1978-06-04) (46 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Тернопіль, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, художниця, ілюстраторка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладТернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського і Навчальна книга Богдан Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна спілка письменників України і Український ПЕН[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Осадко Ганна Володимирівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ганна Володимирівна Осадко (також — Анна Осадко[2]; нар. 4 червня 1978, м. Тернопіль, Україна) — українська письменниця, художниця, ілюстраторка книг. Членкиня НСПУ, кандидат філологічних наук України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в родині тернопільських інтелігентів. Мама — Олена Пилипівна Дармограй. Тато — Володимир Михайлович Ососков. Навчалася в гімназії (дев'ять класів)[3] та школі мистецтв[4]. У підлітковому віці почала писати вірші. Перші публікації почали з'являтися в місцевій періодичній пресі. Вірші у її виконанні лунали зі сцени Віче на честь проголошення Незалежності України в місті Тернополі в 1991 році. Юна Аня Ососкова була неодноразовою учасницею семінарів для талановитої молоді в Ірпінському Будинку Творчості.

По закінченню ліцею та школи мистецтв Ганна вступила на філологічний факультет Тернопільського педагогічного університету. 2000 року[5], після закінчення університету, вступила до аспірантури. 2006 року здобула вчений ступінь кандидата філологічних наук[5], захистивши дисертацію з теорії літератури на тему «Знакові образи-символи як стильові чинники в поезії та прозі символізму (на матеріалі творчості Петра Карманського)»[6].

У 2000—2002 роках працювала викладачем української мови для іноземних студентів у Тернопільській медичній академії[5].

З 2003 року працює літературною редакторкою, художницею-ілюстраторкою і маркетологинею у тернопільському видавництві «Навчальна книга — Богдан»[5]. З 2014 року була кураторкою благодійного проєкту «Книжка одного вірша» на потреби військових та їхніх сімей — серія книг, кожна з яких містила по одній поезії Редьярда Кіплінга, серед них: «Хлопчина незухвалий», «Діти»[7], «Синові»[8], «Солдат[en]»[9], «Жонатий»[10].

З 28 вересня 2022 року по 31 січня 2023 року була на літературній резиденції від міжнародної програми The Borderland/Ukraine (пол. Pogranicze / Ukraina) у селі Красногруда, Польща[11]. Навесні 2023 року була на резиденції у Гайдельберзі, Німеччина, як отримувачка премії імені Гільди Домін для митців у вигнанні (2022)[12][13].

Літературна і перекладацька діяльність

[ред. | ред. код]
[Про поезію]

(…) Поезія — це імпульс, це емоція, це магія. Вона нікому й нічим не зобов'язана, вона просто є — як даність.

Глупо вимагати від поезії виконання якихось функцій — чи то виховних, чи просвітницьких. Глупо розчленовувати її на «ідею», «мету» та «завдання». Ще безглуздіше — допитуватися: «А що ж хотів автор сказати цими рядками?». Що хотів — те і сказав, врешті[14]

Валентина Січкоріз, «Ганна Осадко: „…в тексті, як і в житті, дуже важливо поставити САМЕ ТОЙ розділовий знак…“»

З 11 лютого 2006 року почала публікувати вірші на сайті «Поетичні майстерні»[5][15]. 2007 року її вірші ввійшли до збірки «Улюблені вірші про кохання.Чоловічий примірник». Окремі поезії публікувалися у таких виданнях як «Київська Русь» (2008, 2009), «Роман-газета» (2007), «Пектораль» (2007), «Тернопіль» (2007), «Дніпро» (2009), альманасі «Digital Романтизм: ver.2.0» (2007) тощо[5]. 2008 року стала лауреаткою літературного конкурсу «Малахітовий носоріг».

Перша власна збірка «Та, що перевертає пінгвінів» вийшла 2009 року[5][16], вірш із неї було відзначено премією «Благовіст» (2010). Орієнтовно у цей час почали виходити перші дитячі книги[17]. 2014 року вийшла її збірка поезії «Сарматське море», яку український поет та прозаїк Василь Махно назвав «поетичними історіями, перев’язаними вузлами пам’яті, своєрідною хронікою, яку тонко підсвічують жарівки її[Осадко] поетичної мови»[18].

Вірші Осадко перекладені англійською[19], німецькою[20], польською, французькою[21], хорватською, болгарською[22] і каталонською[23] мовами. Також їх ставили на музику, наприклад, поезії «Господар повертається» та «Ніч небесної риби» від бард-співачки Юлії Броварно[5].

Власні книги

[ред. | ред. код]

Участь у збірках поезії та прози

[ред. | ред. код]

Переклади

[ред. | ред. код]

Ганна Осадко переклала з російської мови дитячі книги Андрія Куркова «Казка про робота», «Казка про пилососика Гошу», «Школа котоповітроплавання», «Велика повітроплавна подорож» і Сергія Козлова «Їжачок у тумані». Переклала з французької 6 дитячих віршованих книжечок із серій «Для дівчаток» та «Для хлоп'яток» (вид-во «Навчальна книга-Богдан»). Також перекладає з англійської мови.

З англійської

Художня творчість

[ред. | ред. код]

Як художниця Ганна Осадко працює в різноманітних техніках: графіка, колаж, ілюстрації з пластиліну та скла, валяння із вовни[25]. Проілюструвала понад сімдесят художніх книг[4], також у доробку є книжки-розмальовки.

[Про власну техніку ілюстрування — «скляну»] (…) Цю техніку я придумала сама. Пригадую, що ще дитиною з цікавістю розглядала образ матері Божої, який висів у бабусі у селі. Він також був під склом і складався з трьох елементів. Думаю, саме він мене надихнув на створення «скляної» книжки[26]

Оксана Смільська, «Ганна Осадко зліпила книжку з пластиліну»

2010 року вийшла збірка дитячих віршів Романа Скиби «Рибне місце» з пластиліновими ілюстраціями Осадко, ставши першою книгою в Україні з такою технікою ілюстрування[26]. Натхненням на цю нетрадиційну техніку для ілюстрування стали роботи канадської ілюстраторки Барбари Рейд[en][27]. Того ж року також вийшла книга Скиби «Перевіршики» у оригінальній техніці від Осадко «живопис на склі», яка передбачає нанесення малюнку акриловими фарбами на скло, а тоді додавання елементів під і на скло, фотографування, а тоді вже накладання тексту на зображення[26][28].

2013 року книжка Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука» з ілюстраціями Ганни Осадко ввійшла до престижного щорічного каталогу найкращих дитячих видань світу «Білі круки[en]»[29][30].

Художниця мала кілька персональних виставок, зокрема 2010 року у Львівському музеї скла — виставку «Пляшка віршів», у 2012 році — виставку «Пластилін, перо і скло» в Національному музеї літератури України[25]. Виставка «Ангели Перемоги» відбулася у Варшаві, Польща (2024)[31]. Також проводить авторські майстер-класи для дітей і дорослих[32].

Вибрані ілюстровані книги

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
Ганна Осадко святкувала перемогу в конкурсі «Малахітовий носоріг» (2008)

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Чоловік — Олександр Остапович Осадко (1976—2022), діти — син Юрій та донька Софія.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Члени ПЕН
  2. ↑ а б Назвали найкращі книжки львівського Форуму видавців-2013. 14 вересня 2013. Процитовано 28 лютого 2025.
  3. ↑ Ганна Осадко. Бабусина конвалiя. Процитовано 8 лютого 2025.
  4. ↑ а б Осадко Ганна. Процитовано 8 лютого 2025.
  5. ↑ а б в г д е ж и Ганна Осадко. Та, що перевертає пінгвінів [Архівовано 12 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Gloss.ua. — 2009. — 14 травня
  6. ↑ Осадко Ганна Володимирівна. Знакові образи-символи як стильові чинники в поезії та прозі символізму (на матеріалі творчості Петра Карманського) [Текст] : дис… канд. філол. наук: 10.01.06 / Осадко Ганна Володимирівна ; Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. — Т., 2006. — 187 арк. — арк. 167—187.
  7. ↑ Тамта Ґуґушвілі. «Книжка одного вірша» [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.] // День. — 2014. — 24 липня.
  8. ↑  Ганна Осадко— про благодійний проект НК- «Богдан» «Книга одного вірша» на YouTube // ТТБ. — 2015.
  9. ↑ Солдат / КНИГА ОДНОГО ВІРША. bohdan-books.com. Процитовано 2 березня 2025.
  10. ↑ Жонатий / КНИГА ОДНОГО ВІРША. bohdan-books.com. Процитовано 2 березня 2025.
  11. ↑ Hanna Osadko. The Borderland/Ukraine (англ.) . pogranicze.sejny.pl. 2 лютого 2023. Процитовано 28 лютого 2025.
  12. ↑ New alumni groups launch with many activities (англ.) . Процитовано 28 лютого 2025.
  13. ↑ Ukrainian writer Hanna Osadko takes up artist residency in Heidelberg. Rededication of the Hilde Domin Prize for Literature in Exile 2022 enables the residency (англ.) . 3 лютого 2023. Процитовано 28 лютого 2025.
  14. ↑ Валентина Січкоріз. Ганна Осадко: «…в тексті, як і в житті, дуже важливо поставити САМЕ ТОЙ розділовий знак…» [Архівовано 12 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Книгобачення. — 2011. — 29 грудня.
  15. ↑ Ганна Осадко (1978). maysterni.com. Процитовано 2 березня 2025.
  16. ↑  Дім Книги. Ганна Осадко.07.07.2010 на YouTube // Bohdanbooks. — 2011. — 7 квітня.
  17. ↑ Ганна Осадко [Архівовано 6 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Avtura.com.ua
  18. ↑ Василь Махно. Ганна Осадко представить тернополянам «Сарматське море» [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Читомо. — 2014. — 31 жовтня.
  19. ↑ International Poetry Review. Special Issue: 25 years of Ukrainian poetry. – Fall, 2010. – Переклад на англійську Michael M.Naydan
  20. ↑ Die horen. Zeitschrift für Literatur, Kunst und Kritik, переклад на німецьку Стефанії Пташник, 2024.
  21. ↑ In principio erat Verbum. Україна: Поезія часу війни. – Астролябія, 2024. - переклад на французьку.
  22. ↑ Нова украинска поезия. Антология. – переклад на болгарську Димитр Христов, 2012
  23. ↑ Galiza-Ucraina. Harmonia de corazons. – переклад на каталонську Ольги Глапшун, 2017
  24. ↑ К. Кіба (14 листопада 2018). «Материк» сучасної української поезії. sobitie.com.ua. Процитовано 2 березня 2025.
  25. ↑ а б Осадко Ганна Володимирівна [Архівовано 11 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Навчальна книга — Богдан.
  26. ↑ а б в Оксана Смільська. Ганна Осадко зліпила книжку з пластиліну [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Нова Тернопільська газета. — 2011.
  27. ↑ Оксана Хмельовська. Та, що ілюструє пластиліном [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Читомо. — 2010. — 23 червня.
  28. ↑  Сніданок з 1+1. Осадко Ганна. на YouTube // Ganna Osadko. — 2010. — 3 жовтня.
  29. ↑ Visim dniv iz žyttja Burunduka (Eight days in the life of a chipmunk) (англ.) . The White Ravens Database. Процитовано 28 лютого 2025.
  30. ↑ «Білі круки – 2014»: до каталогу увійшли три українські книжки. 13 жовтня 2014. Процитовано 28 лютого 2025.
  31. ↑ Олена Руда (5 червня 2023). «Ангели Перемоги». У Варшаві відбулась зустріч з Ганною Осадкою, українською поеткою і художницею. polskieradio.pl. Процитовано 2 березня 2025.
  32. ↑ Ганна Осадко [Архівовано 23 червня 2016 у Wayback Machine.] // Тернопільський навчально-виховний комплекс "Школа-ліцей № 6 ім. Н. Яремчука.
  33. ↑ Людмила БОЙКО (23 грудня 2008). Малахітового носорога виграла загадкова жінка. 20 хвилин. Процитовано 28 лютого 2025.
  34. ↑ Лауреати премії "Благовіст" за 2010 рік. Лауреат літературної премії імені В. Короленка за 2009 рік. Літературна Україна. 29 квітня 2010. с. 2. Процитовано 28 лютого 2025.
  35. ↑ Ганна Осадко і Петро Скорук стали лауреатами літературної премії ім. М. Коцюбинського // Сайт ВОО НСПУ «Краснослов». — 2018. — 10 вересня. [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.].
  36. ↑ «Книжка року’2024» оголосила переможців у семи номінаціях. 27 лютого 2025. Процитовано 28 лютого 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
 Тернопіль 20 хвилин: чат із Ганною Осадко на YouTube // Любов Красновська. — 2013. — 25 вересня.
 Ганна Осадко про серію книг «Дівчатка джаклін» на YouTube // Ранок з ТТБ. — 2014. — 5 лютого.
Ірина Шуптарська.  Арт-терія 147. Ганна Осадко на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 23 січня.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Осадко_Ганна_Володимирівна&oldid=44796730