Освалд де Андраде
| Освалд де Андраде | ||||
|---|---|---|---|---|
  | ||||
| Ім'я при народженні | порт. José Oswald de Sousa Andrade  | |||
| Народився | 11 січня 1890[1][2][…] Сан-Паулу, Бразилія[2] | |||
| Помер | 22 жовтня 1954[1][2][…] (64 роки) Сан-Паулу, Бразилія[2] | |||
| Поховання | Consolação Cemeteryd[4] | |||
| Країна | .svg){kind=small} Бразилія[5] | |||
| Діяльність | поет, драматург, письменник, журналіст, прозаїк-романіст, письменник-документаліст, памфлетист | |||
| Сфера роботи | література[6] і драма[6] | |||
| Alma mater | Університет Сан-Паулу | |||
| У шлюбі з | Tarsila do Amarald і Pagud | |||
| Діти | Rudá de Andraded | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Освалд де Андраде у Вікісховищі | ||||
Жозе́ О́свалд де Андраде-Со́за (порт. José Oswald de Andrade Souza; 11 січня 1890 — 22 жовтня 1954) — бразильський поет і полеміст. Уродженець Сан-Паулу. Представник модернізму.
Освалд де Андраде народився та провів більшу частину життя у місті Сан-Паулу. Він був одним із засновників бразильського модернізму та членом Групи П'ятьох, разом із Маріу де Андраде, Анітою Малфатті, Тарсілою ду Амарал і Менотті дел Пакія. Освалд брав активну участь у Тижні сучасного мистецтва (Semana de Arte Moderna).
Андраде найбільш відомий своїм маніфестом бразильського націоналізму «Manifesto Antropófago» (Маніфест канібала), опублікованого 1928 року. В цьому творі він наводив аргументи про те, що бразильська історія «пожирання» інших культур є найбільшою сильною стороною бразильської культури. Автор грав на модерністському примітивістському інтересі до канібалізму, що приписувався корінним мешканцям країни. Згідно з письменником, канібалізм став бразильською відповіддю на європейське постколоніальне культурне домінування. Головним питтаням «Маніфесту» є «тупі або не тупі: в цьому питання». Ця фраза піднімає значення тупі, яких традиційно звинувачували в канібалізмі, і що символічно їдять Шекспіра.
Освалд де Андраде народився у багатій родині та витратив багато своїх грошей на підтримку численних модерністських проектів. Він спонсорував видання кількох романів, багато експариментальних театральних постанов, підтримував художників, таких як Тарсіла ду Амарал і Лазар Сегалл. Проте він ворогував з Маріу де Андраде з 1929 року (коли Освалд під псевдонімом опублікував твір, в якому висміював Маріу за жіноподібність) до самої смерті Маріу в 1945 році.
- 1926: Pau-Brasil
- 1927: Primeiro Caderno do Aluno de Poesia
- 1945: Cântico dos Pânticos para Flauta e Violão
- 1945: O Escaravelho de Ouro
- 1947: O Cavalo Azul
- 1922—1934: Os Condenados (трилогия)
- 1924: Memórias Sentimentais de João Miramar
- 1933: Serafim Ponte Grande
- 1943: Marco Zero à Revolução Melancólica
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 94. — ISBN 978-2-221-06888-5
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ https://www.prefeitura.sp.gov.br/cidade/upload/cemiterio%20mapa%20baixa_1219246518.pdf
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2018.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- Текст Cannibal Manifesto [Архівовано 13 березня 2008 у Wayback Machine.] англійський переклад (англ.)
- Критика Cannibal Manifesto [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Текст Pau-Brasil Manifesto [Архівовано 14 лютого 2009 у Wayback Machine.] (порт.)
- Текст Cannibal Manifesto [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.] (порт.)
