Оскар Куш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оскар Куш
нім. Oskar-Heinz Kusch
Меморіал на честь Куша в Кілі.
Народився6 квітня 1918(1918-04-06)[1]
Берлін, Німецька імперія[1]
Помер12 травня 1944(1944-05-12) (26 років)
Кіль, Німеччина
Країна Німецький Райх
Діяльністьвійськовослужбовець, офіцер ВМФ Німеччини, підводник
Знання мовнімецька
УчасникДруга світова війна[1]
Військове званняОберлейтенант-цур-зее
Нагороди
Залізний хрест 1-го класуЗалізний хрест 2-го класу
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Оскар-Гайнц Куш (нім. Oskar-Heinz Kusch; 6 квітня 1918, Берлін — 12 травня 1944, Кіль) — німецький офіцер-підводник, оберлейтенант-цур-зее крігсмаріне.

Біографія

[ред. | ред. код]

У віці 17 років покинув Гітлер'югенд — всього через кілька місяців після того, як його змусили вступити. 3 квітня 1937 року поступив на службу в крігсмаріне. В 1940 році перейшов у підводний флот, до 1943 року служив на човні U-103. З 8 лютого 1943 по 21 січня 1944 року — командир U-154, на якому здійснив 2 походи (189 днів у морі).

26 січня 1944 року Куш був засуджений військовим трибуналом до страти за звинуваченням у «пораженчестві та підбурюванні до бунту», яке подав його колишній 1-й вахтовий офіцер Ульріх Абель. Після першого походу Куш негативно оцінив Абеля і вважав його непридатним для командування. У свою чергу, Абель був незадоволений низькою результативністю і стилем командування Куша, вважаючи його самого непридатним для командування. 25 грудня 1943 року, відразу після повернення з другого походу, Куш дав Абелю «хорошу оцінку» і заявив, що той підходить для навчання на командира човна, при цьому відзначивши, що Абель був «негнучким, жорстким і однобоким офіцером» із «середнім талантом». Така оцінка шокувала і розлютила Абеля і 12 січня 1944 року він подав офіційний рапорт, в якому звинуватив Куша в підбурюванні до бунту, а 25 січня подав ще одну скаргу, звинувативши його ще й в боягузтві. Одним із 11 політичних звинувачень, які висунули проти Куша, був той факт, що він перемістив фотографію Адольфа Гітлера, розміщену на U-154, в «менш помітне місце», і обґрунтував це тим, що на флоті «не займаються ідолопоклонством». Команда Куша виступила на його захист (офіцери виступили проти нього), заявляючи, що Куш просто висловив свою думку офіцерам і посилаючись на його успішну кар'єру. У звинуваченні також фігурували «ліберальні тенденції», пов'язані з виходом з Гітлер'югенду, та «прослуховування іноземних радіостанцій». На захист Куша також встали його колишні командири з U-103 Вернер Вінтер і Густав-Адольф Янссен, а також Вільгельм Франкен. Багатьох розчарувало, що за Куша не заступились Карл Деніц, Ганс-Георг фон Фрідебург і Ебергард Годт. Куш міг подати прохання про помилування, проте вирішив відстоювати свою невинність. 12 травня 1944 року Куш був розстріляний на військовому полігоні в Кілі.

Після війни батько Куша домагався у союзників реабілітації сина. Також за реабілітацію активно виступав Еріх Топп, який відразу ж зіткнувся з активним опором інших видатних підводників — Карла-Фрідріха Мертена і Ганса-Рудольфа Резінга. В 1949 році суддя, який засудив Куша, Карл-Генріх Гагеманн, постав перед судом за звинуваченням у «злочинах проти права», однак в кінці 1950 року був виправданий, оскільки діяв у рамках тодішніх законів. В 1996 році Оскар Куш був остаточно реабілітований.

Особистість

[ред. | ред. код]

На думку членів екіпажу U-154, Куш був здібним і ефективним офіцером, а також привабливою, відвертою та інтелігентною особистістю.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У 1998 році на честь Куша була перейменована вулиця біля Кільського каналу (неподалік від місця страти), на якій встановили меморіал на честь Куша та несправедливо засуджених.

Досягнення

[ред. | ред. код]
Дата Назва корабля Країна Тип Тоннаж, брт Конвой Результат
28 травня 1943 Cardinal Gibbons США Торговельний пароплав 7 191 BT-14 Пошкоджений
Florida Танкер-теплохід 8 580
John Worthington Танкер-пароплав 8 166 Безповоротно втрачений

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б в Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 137. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1