Оскар фон Міллер
Оскар фон Міллер | |
---|---|
нім. Oskar von Miller ![]() | |
![]() | |
Ім'я при народженні | нім. Oskar Miller ![]() |
Народився | 7 травня 1855[1][2][…] ![]() Мюнхен, Баварське королівство ![]() |
Помер | 9 квітня 1934[1][2][…] (78 років) ![]() Мюнхен, Німецький Райх ![]() ·інфаркт міокарда ![]() |
Поховання | Winthirfriedhofd ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Місце проживання | Мюнхен ![]() |
Діяльність | інженер, інженер-будівельник, історик техніки, політик ![]() |
Галузь | електротехнічна промисловість[d] ![]() |
Alma mater | Мюнхенський технічний університет ![]() |
Знання мов | німецька[4] ![]() |
Заклад | AEG ![]() |
Членство | Прусська академія наук, Леопольдина, Шведська королівська академія наук і Асоціація німецьких інженерівd (31 грудня 1914) ![]() |
Magnum opus | Німецький музей ![]() |
Батько | Фердинанд фон Міллер |
Брати, сестри | Wilhelm von Millerd і Ferdinand Freiherr von Millerd ![]() |
Нагороди | |

Оскар фон Міллер (нім. Oskar von Miller; 7 травня 1855, Мюнхен — 9 квітня 1934, Мюнхен) — німецький інженер-будівельник, винахідник, один із засновників гідроенергетики. Засновник найбільшого в світі технічного Німецького музею.
Оскар Міллер народився в сім'ї ливарника, першого інспектора Королівських ливарних майстерень в Мюнхені, Фердинанда фон Міллера (1813—1887). У 1875 році батько Оскара і вся його родина були зведені в дворянський стан. Освіту будівельного інженера здобув у Вищій технічній школі Мюнхена. У 1875 Оскар знайомиться і товаришує з Рудольфом Дізелем. Після успішного закінчення навчання надходить в баварське міністерство будівництва.
У 1881 році молодий інженер відвідує в Парижі Міжнародну електричну виставку. Міллер має намір розглянути можливості гідроенергетики в Баварії. У 1882 він організовує в Мюнхені першу в Німеччині електротехнічну виставку. На цій виставці фон Міллеру і Марселю Депре (який з ним працював) вдалося вперше передати електроенергію лінією в 60 кілометрів — з Мізбаха до Мюнхена.
У 1883—1889 роках О. фон Міллер є директором (спільно з Емілем Ратенау) «Німецького едісонівського товариства» (нині — фірма AEG). Його плани з розвитку гідроенергетики спочатку не знайшли підтримки у баварського уряду. У 1884 році він будує в Мюнхені першу в Німеччині електростанцію. У тому ж році Оскар одружується з художницею Марією Зейц, від якої мав сімох дітей.
У 1890 році О. фон Міллер відкриває власну інженерну фірму, яка працювала переважно над проєктами в галузі енергетики. У 1891 він провадить керівництво «Міжнародною електротехнічною вистакою», яка відбувалася у Франкфурті-на-Майні. Тут йому вдалося передати електричний струм напругою в 20.000 вольт на відстань в 176 кілометрів, що стало сенсацією в царині застосування змінного струму.
У 1892 році вводиться в дію побудована за проєктом Міллера гідроелектростанція в Шенгайсінзі, що забезпечила електроенергією сусіднє місто Фюрстенфельдбрук — перше місто в Баварії, яке отримало електричне вуличне освітлення. Ця електростанція знаходиться до цих пір в робочому стані і є пам'яткою, яка охороняється державою.
У 1903 році фон Міллер домагається дозволу на будівництво Німецького музею техніки в Мюнхені. У цьому йому допомагають багато вчених світового значення — Макс Планк, Гуго Юнкерс, Вільгельм Конрад Рентген. Перший камінь у фундамент музейного комплексу заклав німецький імператор Вільгельм II. Будівництво музею тривало тривалий час; відкритий він був до 70-річчя О. фон Міллера в 1925 році.
У 1918—1924 роках він керував будівництвом найбільшої тоді в світі гідроелектростанції Вальгензеє. Був також засновником науково-дослідного і проєктного інституту по водному господарству в баварському Оберназі (нині «Versuchsanstalt für Wasserbau und Wasserwirtschaft, Oskar von Miller Institut»). У 1912—1914 роках він був головою «Спілки німецьких інженерів».
Помер внаслідок інфаркту незабаром після смерті в результаті нещасного випадку своєї дружини.
О. фон Міллер був лавреатом численних премій і нагород, почесним громадянином міста Мюнхен (1930), членом Королівської ради Баварії, почесним доцентом Вищої технічної школи Відня. У 1921 отримав Медаль Вільгельма Екснера, в 1925 був нагороджений Золотою медаллю міста Мюнхена і Медаллю Кармарша, в 1927 — перстнем Сіменса.
Його ім'ям названо вулиці Мюнхена, Франкфурта-на-Майні, Нюрнберга, Аугсбурга, Кайзерслаутерна, Швейнфурта й інших міст Німеччини. Бюст О. фон Міллера встановлений в Залі слави міста Мюнхен.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118582542 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Frankfurter Personenlexikon — 2014.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Wilhelm Füßl: Oskar von Miller : 1855—1934 ; eine Biographie, München: CHBeck, 2005, ISBN 3-406-52900-3
- Wilhelm Füßl: Oskar von Miller. В: Katharina Weigand (вид.): Große Gestalten der bayerischen Geschichte. München: Herbert Utz Verlag, 2011, ISBN 978-3-8316-0949-9
- Інформація про Оскарі фон Міллера в Німецькому музеї
- Лабораторія О.фон Міллера в Оберназі на obernach.eu [недоступне посилання з Жовтень 2018]
- Народились 7 травня
- Народились 1855
- Уродженці Мюнхена
- Померли 9 квітня
- Померли 1934
- Померли в Мюнхені
- Випускники Мюнхенського технічного університету
- Члени Прусської академії наук
- Члени Леопольдини
- Члени Шведської королівської академії наук
- Кавалери ордена Червоного орла 3-го ступеня
- Лауреати обручки Вернера фон Сіменса
- Нагороджені медаллю Вільгельма Екснера
- Німецькі музейники
- Поховані в Мюнхені
- Померли від інфаркту міокарда
- Німецькі винахідники
- Німецькі інженери
- Засновники музеїв