Очікує на перевірку

Оскар фон Хеліус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оскар фон Хеліус
нім. Philipp Oskar von Chelius
Хеліус (третій праворуч у першому ряду) під час імператорських маневрів (1905).
Народився28 липня 1859(1859-07-28)[1][2][3]
Мангайм, Велике герцогство Баденське, Німецький союз[1]
Помер12 червня 1923(1923-06-12)[1][2][3] (63 роки)
Мюнхен, Німецький Райх[1]
Країна Німеччина
Діяльністькомпозитор, дипломат
Знання мовнімецька
Військове званняГенерал-лейтенант
БатькоPhilipp von Cheliusd
МатиHarriet Parishd
Нагороди
Столітня медаль
Столітня медаль
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Орден Залізної Корони 2 ступеня
Орден Залізної Корони 2 ступеня
Командорський хрест 2-го класу ордена Церінгенського лева
Командорський хрест 2-го класу ордена Церінгенського лева
Орден Корони (Вюртемберг)
Орден Корони (Вюртемберг)
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
Орден Альберта (Саксонія)
Орден Альберта (Саксонія)
 Орден Червоного орла 2-го ступеня
Орден «За військові заслуги» 1-го класу (Баварія)
Орден «За військові заслуги» 1-го класу (Баварія)
Орден Філіппа Великодушного
Орден Філіппа Великодушного

Філіпп Оскар фон Хеліус (нім. Philipp Oskar von Chelius; 28 липня 1859, Мангайм — 12 червня 1923, Мюнхен) — німецький військовий діяч, генерал-лейтенант (14 лютого 1914).

Біографія

[ред. | ред. код]

Був суддею в Бадені в ранзі таємного радника, камергером баденського двору. Крім університетської, здобув прекрасну музичну освіту. У 1891 році вибрав військову кар'єру. Під час навчання служив під командою майбутнього імператора Вільгельма II, став його близьким другом. У 1892—98 роках служив в Генеральному штабі. З 1899 року — ад'ютант Вільгельма II. Знав італійську мову, того ж року направлений військовим аташе в Італію. У 1906—11 роках — командир лейбгвардії Гусарського полку. З 1911 року — військовий аташе в Санкт-Петербурзі. Під час Першої світової війни служив у Генеральному штабі й у військовій адміністрації окупованої німецькою армією Бельгії. Залишався з імператором аж до Листопадової революції. На фронті загинули обидва його сини. Після війни повністю присвятив себе музиці.

Музика

[ред. | ред. код]

Поєднував військову службу з творчістю композитора. Створював опери, симфонії, камерну інструментальну музику, романси, хорали. Мали успіх його опери «Гашиш», поставлена ​​в королівському оперному театрі Дрездена (1897), «Любляча принцеса» (1905). Співпрацював з театральним режисером Максом Райнгардтом, писав музику до його спектаклів. Був знайомий з Райнером Марія Рільке, автор музики на тексти його віршів. Іноді користувався псевдонімом Зігфрід Бергер. Був прихильником Ріхарда Вагнера, просував його музику при імператорському дворі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Праці

[ред. | ред. код]
  • Drei Lieder für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Seligkeit: «Die Bibel ist ein heilig Buch». No. 2. «Wenn sich zwei Herzen scheiden». No. 3. Frühling und Liebe: «Was grünt das Thal».), op. 1. Berlin, 1888.
  • Drei Lieder (No. 1. Stille Liebe. No. 2. Der schwere Abend. No. 3. Herzig Hexchen.), op. 2. Berlin.
  • Drei Mädchenlieder, op. 3. Berlin.
  • Fest-Marsch für Kavallerie-Musik, op. 4. Berlin, 1889.
  • Barcarolle für Pianoforte, op. 6. Berlin, 1888.
  • Drei Lieder für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Der Buchenbaum: «Es steht im Walde ein Buchenbaum». No. 2. «Von Grund des Herzens». No. 3. Vorüber: «Mein Liebchen, wir sassen beisammen».), op. 7. Berlin, 1889.
  • Drei Lieder für eine Singstimme mit Begleitung des Klaviers (No.1. Ahnung (Felix Dahn), No. 2. Säerspruch (Conrad Ferdinand Meier), No. 3. Nachklingen (Osterwald)), op. 8. Berlin.
  • Drei Lieder für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Waldritt: «Das war ein köstlich Reiten». No. 2. Lied des Waisenknaben: «Bin ein armer Waisenknab’». No. 3. «Weisst du noch, wie ich am Felsen».), op. 9. Berlin, 1890.
  • 2 Consolations für Pianoforte, op. 10. Leipzig, 1893.
  • Sonate (G-Dur) für Pianoforte und Violine, op. 11. Leipzig, 1891.
  • Marsch König Umberto, op. 12. Berlin, 1893.
  • Drei Gedichte von Goethe für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Das Schreien: «Einst ging ich meinem Mädchen nach». No. 2. «Ihr verblühet, süsse Rosen». No. 3. Wunsch eines jungen Mädchens: «O fände für mich ein Bräutigam sich».), op. 13. Berlin, 1893.
  • Gebetwasser («Geh' nicht hinaus zur Stunde» (Carmen Sylva)), Lied, op. 14. Berlin, 1893.
  • Haschisch. Oper in einem Aufzug. Musik von Siegfried Berger (Pseudonym von Oskar von Chelius). Dichtung von Axel Delmar. Uraufführung 17. Februar 1897 unter Ernst von Schuch in Dresden (Hofoper)
  • Drei Gedichte für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Die Äuglein: «Nun bin ich gekommen». No. 2. Zu später Stunde: «Mein Sinn ist trunken». No. 3. Die Bachstelze: «Die kleine flinke Müllerin».), op. 16. Berlin, 1898.
  • Die vernarrte Prinzeß (1904). Ein Fabelspiel in drei Aufzügen (Oper). Libretto: Otto Julius Bierbaum. Uraufführung 15. Januar 1905 in Schwerin, zweite Aufführungsserie im Mai 1905 in Wiesbaden.
  • Bühnenmusik zu Heinrich von Kleist's «Prinz Friedrich von Homburg». Berlin, 1907.
  • Requiem (Seele, vergiß sie nicht); Gedicht von Friedrich Hebbel für gemischten Chor und Orchester. Berlin, 1909.
  • Andante für Violoncello und Klavier, op.23. Berlin, 1910.
  • Schottische Sage. Ballade von Feodora, Prinzessin zu Schleswig Holstein, für eine Singstimme mit Begleitung des Pianoforte. Mainz, 1911.
  • Drei Gedichte von Feodora, Prinzessin zu Schleswig Holstein, für eine Singstimme mit Begleitung des Pianoforte. No. 1. Einsam … No. 2. Ein Märchen. No. 3. Wunderstrasse. Mainz 1911.
  • Der 121. Psalm («Ich hebe meine Augen auf zu den Bergen»); für gemischten Chor, Soli, Orgel und Orchester. Berlin, 1912.
  • Drei Gedichte für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Der Rose Sprache: «Stumm ist der roten Rose Sprache». No. 2. «Wir sind allein, in deine Hände». No. 3. Mondschein: «Im Schlafe liegt mein Schätzchen klein».). Berlin, 1913.
  • Bühnenmusik zu Paul Claudel's «Verkündigung». UA: Hellerau, 1913.
  • Vier Gedichte für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Mein Grab: «Ich hab' ein Grab gegraben». No. 2. Schlaflos: «Aus Träumen und Ängsten bin ich erwacht». No. 3. Frage und Antwort: «Fragst du mich, woher die bange Liebe». No. 4. «Schlafen, schlafen, nichts als schlafen»), op. 24. Berlin, 1915.
  • Bühnenmusik zu Johann Wolfgang von Goethe's «Clavigo». Berlin, 1918.
  • Heimkehr («Er kehrte nicht heim» (Rainer Maria Rilke)), Lied für eine Singstimme und Pianoforte, op. 25.
  • Drei Gedichte für eine Singstimme mit Pianoforte. (No. 1. Der dunkle Flecken: «Mein Lieb, du weisse Taube». No. 2. «Zwei Wandrer gingen den Weg entlang». No. 3. Dein Alles: «Ich möchte deine Blume sein».), op. 26. Leipzig, 1920.
  • Magda Maria (1920). Oper in 3 Aufzügen. Libretto: Max Treutler, op. 27. Uraufführung 1920 Dessau.
  • Und Pippa tanzt! (1922; op. 28). Symphonische Dichtung (nach dem gleichnamigen Stück von Gerhart Hauptmann)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #116497068 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в International Music Score Library Project — 2006.

Література

[ред. | ред. код]
  • Patrick Ernst Sensburg: General, Diplomat und Musiker. Oskar Philipp von Chelius aus Mannheim — letzter deutscher Militärbevollmächtigter am russischen Zarenhof. In: Hierzuland 9, 1994, Nr. 17, S. 22–26.
  • Manfred Kehrig: Chelius, Philipp Oskar von. In: Badische Biographien NF 4, 1996, S. 45–46
  • Ferdinand von Strantz: Opernführer, 1907, S.100f.; auch als Nachdruck bei BoD, 2014
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оскар_фон_Хеліус&oldid=36907240