Осликовський Микола Сергійович

Микола Сергійович Осликовський
Ім'я при народженні	Микола Сергійович Осликовський
Народження	12 вересня 1900(1900-09-12) Летичів
Смерть	8 жовтня 1971(1971-10-08) (71 рік) Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	кавалерія
Роки служби	1918—1953
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За оборону Москви» Медаль «За оборону Сталінграда» Іноземні нагороди:

Микола Сергійович Осликовський (12 вересня 1900(19000912) — 8 жовтня 1971) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1945), генерал-лейтенант.

Життєпис

Народився 12 вересня 1900 року в Летичеві (нині у Хмельницькій області України) у родині службовця. Українець. Закінчив гімназію.

З березня 1918 року в Червоній армії. Член РКП(б) з 1919 року.

В 1922 році закінчив військову школу у Харкові.

Брав участь Громадянській війні в Росії.

З червня 1941 року на фронтах Німецько-радянської війни. В 1942 році закінчив Військову академію Генштабу.

М.С.Осликовський відзначився наприкінці війни на території Нацистської Німеччини. Командир 3-го гвардійського кавалерійського корпусу гвардії генерал-лейтенант М.С.Осликовський знаходячись у порядках кавалерійських дивізій 28-29 квітня 1945 року, керував проривом оборони противника на лівому березі річки Гафель в районі населеного пункту Бредерайхе (півн.-схід м. Райнсберг, Німеччина). Корпус в районі міста Райнсберг розгромив ворожу дивізію «Герман Герінг». 3 травня захопив місто Віттенберге і район Ленцен, вийшовши першим на фронті до річки Ельба, де відбулась знаменита зустріч на Ельбі з військами союзників.

Після війни продовжував службу в Радянській армії.

З 1953 року генерал-лейтенант М.С.Осликовський в запасі. Жив у Москві.

Був військовим консультантом у фільмах: «Тривожна молодість» (1954), «Павло Корчагін», «300 років тому…» (1956), «Народжені бурею» (1957), «Спрага» (1959), «Кров людська — не водиця», «Фортеця на колесах» (1960), «Їм було дев'ятнадцять...» (1960), «Люди не все знають» (1964), «Гадюка», «Загибель ескадри», «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша», «Самотність» (1964), «Лють» (1966), «Десятий крок» (1967), «Розвідники» (1968), «Комісари» (1969), «Родина Коцюбинських» (2 с), «Серце Бонівура» (1970, 2 с.) та ін.

Помер 8 жовтня 1971 року. Похований на Новодівичому цвинтарі.

Нагороди

29 травня 1945 року Миколі Сергійовичу Осликовському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Також нагороджений:

• 2-ма орденами Леніна
• 3-ма орденами Червоного Прапора
• орденом Суворова І ступеня
• орденом Суворова II ступеня
• орденом Кутузова II ступеня
• орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня
• 2 орденами Червоної Зірки
• іноземними орденами
• медалями.

Пам'ять

• Ім'ям генерала Миколи Осликовського названа вулиця міста Ліда (Білорусь).
• у місті Ольштин (Польща) генералу Миколі Осликовському встановлений пам'ятник.

Джерела

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. (рос.)
• Нагородні листи М. С. Осликовського на сайті «Подвиг народа» (рос.)
• Великий Жовтень і Громадянська війна на Україні: Енциклопедичний довідник. К., 1987. — С.392.
• Два захоплення генерала Осликовського