Координати: 47°13′44.86″ пн. ш. 39°45′54.59″ сх. д. / 47.2291278° пн. ш. 39.7651639° сх. д. / 47.2291278; 39.7651639

Особняк Гайрабетових (Ростов-на-Дону)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Особняк Гайрабетових (Будинок Іскідарова)
рос. Особняк Гайрабетовых (Дом Искидарова)
Особняк Гайрабетових
Особняк Гайрабетових
Особняк Гайрабетових
47°13′44.86″ пн. ш. 39°45′54.59″ сх. д. / 47.2291278° пн. ш. 39.7651639° сх. д. / 47.2291278; 39.7651639
КраїнаРосія
МістоРостов-на-Дону
Розташуванняплоща Свободи, будинок 14
Типособняк
Початок будівництва1880
Побудовано1880
Особняк Гайрабетових (Будинок Іскідарова). Карта розташування: Росія
Особняк Гайрабетових (Будинок Іскідарова)
Особняк Гайрабетових (Будинок Іскідарова)
Особняк Гайрабетових (Будинок Іскідарова) (Росія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Особняк Гайрабетових (Будинок Іскідарова) (рос. Особняк Гайрабетовых (Дом Искидарова)) — будівля в Ростові-на-Дону (Росія), розташоване на площі Свободи. Будинок був побудований в 1880 році. Спочатку належав родичам купця Карпа Гайрабетова. На початку XX століття будинок придбав фабрикант Марк Іскідаров[1][2]. З 2011 року в особняку розташовується Музей російсько-вірменської дружби[3][4]. Особняк Гайрабетових має статус об'єкта культурної спадщини регіонального значення[5].

Історія

[ред. | ред. код]

Особняк був побудований в 1880 році на кошти спадкоємців купця Карпа Гайрабетова в місті Нахічевані-на-Дону (нині у складі Пролетарського району Ростова-на-Дону). На початку XX століття маєток придбав фабрикант, директор Нахичеванського міського громадського банку Марк Іскідаров, який реконструював будівлю[1][2].

У 1920 році будинок було націоналізовано. Там розмістилася Нахічеванська художня школа імені Врубеля, заснована письменницею Марієттою Шагінян та її сестрою Магдалиною. В кінці 1920-х років на першому поверсі особняка розташовувалася міська бібліотека імені Пушкіна, а на другому — піонерський клуб. У роки Німецько-радянської війни частково постраждала дах будівлі і деталі фасаду. У 1947 році будівлю було передано бібліотеці[1]. У 1950-х роках був розібраний великий балкон-навіс перекривав всю ширину тротуару біля головного входу. До кінця 2000-х років будівля перебувала в поганому стані та потребувало ремонту[2].

У 2007 році храм Сурб Хач був повернутий Вірменської Церкви. Музей російсько-вірменської дружби, що знаходився там раніше, був перенесений в особняк Гайрабетових. В будівлі почався ремонт, який завершився в 2011 році. 25 листопада 2011 року Музей російсько-вірменської дружби був знову відкритий[2].

Архітектура та оформлення

[ред. | ред. код]

Двоповерховий цегляний особняк має Г-подібну конфігурацію в плані[6]. В архітектурі та оформленні фасадів будівлі поєднуються елементи різних стилів. Мармурова обробка, залізобетонні конструкції, великі вікна на першому поверсі типові для модерну. Складна ритмічна структура фасаду характерна для класицизму[2].

Раскреповки фасадів завершені антаблементом і аттиками[6]. Північний кут особняка спочатку був акцентований куполом (нині втрачено). Центральну частину фасаду, що виходить на площу Свободи, прикрашає еркер[2]. Віконні прорізи другого поверху мають напівциркульні завершення[6]. Над входом влаштовано великий балкон на ажурних литих стійках. Фасад прикрашають пілястри іонічного ордера, ліпнина і декоративна штукатурка[2].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Пролетарский район. Памятники архитектуры района. Официальный портал городской Думы и Администрации города. Процитовано 9 листопада 2013.
  2. ↑ а б в г д е ж Черницына В.А. (28 листопада 2011). Особняк Гайрабетовых (Искидарова). voopiik-don.ru. Процитовано 9 листопада 2013.
  3. ↑ В Ростове-на-Дону открылся Музей русско-армянской дружбы. yerkramas.org. 27 листопада 2013. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  4. ↑ Анна Лебедева. В Ростове-на-Дону открылся Музей русско-армянской дружбы. noev-kovcheg.ru. Процитовано 9 листопада 2013.
  5. ↑ Ростов-на-Дону (объекты культурного наследия регионального значения). Официальный портал Правительства Ростовской области. Процитовано 9 листопада 2013.
  6. ↑ а б в Шулепова Э. А. Материалы свода памятников истории и культуры РСФСР. Ростовская область. — М. : Изд-во НИИ культуры, 1990. — С. 29—30.

Література

[ред. | ред. код]
  • Есаулов Г. В., Черницына В. А. Архитектурная летопись Ростова-на-Дону. — 2-е изд.. — Ростов-на-Дону, 2002. — ISBN 5-8456-0489-3.
  • Волошинова Л. Ф. Бульварная площадь. — Ростов-на-Дону: Донской издательский дом, 2001. — (Серия "Судьбы улиц, площадей, зодчих"). — ISBN 5-87-688-202-X.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Особняк_Гайрабетових_(Ростов-на-Дону)&oldid=41330166