Осока попелясто-сіра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Осока попелясто-сіра
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Осока (Carex)
Вид:
Осока попелясто-сіра (C. canescens)
Біноміальна назва
Carex canescens
Синоніми

Caricina canescens (L.) St.-Lag.
Vignea canescens (L.) Rchb.
Carex cinerea Pollich
Carex compressa Hosé
Carex curta Gooden.

Осока попелясто-сіра[1][2][3] осока сіра[4], осока сірувата[5] (Carex canescens) — вид багаторічних трав'янистих рослин родини осокові (Cyperaceae). Етимологія: лат. canescens — «що сіріє»[6].

Кореневища короткі. Стебла прямостоячі, не жорсткі, 15–90 см. Листя, як правило, блакитно-лаймово-зеленого кольору, 10–20(-30) см×(1,5-)2–4 мм. Суцвіття 2–15 см×5–10 мм. При довжині близько 5 мм і шириною 4 мм витягнуті еліптичні колоски містять розташовані досить близько від 7 до 18 квітів. Плоди світло-коричневі, довгасто-обернено-яйцюваті, 1,25–1,5×1–1,25 мм. 2n = 56. Річний обсяг виробництва насіння дуже високий.

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у широтах помірного клімату в північній та південній півкулі (у тому числі в Україні). Поширення набагато ширше в альпійських та полярних районах Північної півкулі, де вид, імовірно, виник. Росте у водно-болотних середовищах. Часто трапляється в прибережжі річок, ставків і озер, а також у сирих лісах і рідколіссях і на вологих луках.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Проць Б., Кагало О., Мочарська Л., Данилик І., Цюра Н., Реслер І., Чернявський М. Бернська конвенція та оселищна концепція збереження біорізноманіття: майбутнє для України. — Львів : ЗУКЦ, 2011. — С. 20.
  2. Микітчак Т., Решетило О., Костюк A. [та ін.]. Екосистеми лентичних водойм Чорногори (Українські Карпати). — Львів : ЗУКЦ, 2014. — С. 112. — ISBN 978-617-655-104-1. Архівовано з джерела 21 жовтня 2016
  3. Чурілов А.М. Флора, рослинність і охорона лісів південної частини київського Полісся. — Київ : Дисертація на правах рукопису, 2015. — С. 220. Архівовано з джерела 25 листопада 2015
  4. Данилик І. М., Ізмест'єва С. В. — Деградовані верхові (оліготрофні) болота, що здатні до природного відновлення
  5. Рослинність Закарпатської області
  6. Dictionary of Botanical Epithets

Джерела

[ред. | ред. код]