Перейти до вмісту

Останній представник виду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Останній представник виду (остособина, англ. endling) — остання відома особина виду або підвиду . Як тільки остособина (ендлінг) гине, його вид остаточно вимирає. Слово «ендлінг» вперше було використано в листуванні британського наукового журналу Nature.

Слово «остособина» є науково-літературним перекладом слова «endling» українською мовою і є взаємнозамінним аналогом.

Використання слова Ендлінг

[ред. | ред. код]

Видання журналу Nature від 4 квітня 1996 року опублікувало листування, в якому коментатори пропонували прийняти нове слово, endling, для позначення останньої живої особини виду.[1][2] У пізнішому виданні Nature від 23 травня було опубліковано кілька контрпропозицій, зокрема ender, terminarch і relict.[1][3]

Слово «endling» вперше з'явилося на стінах Національного музею Австралії на виставці «Переплетені долі» 2001 року Метта Кірчмана та Скотта Геріна, присвяченій стосункам між народами Австралії та їхньою рідною землею. Визначення «ендлінг», як воно з'явилося в журналі Nature, на цій виставці було надруковане великими літерами на стіні над двома екземплярами вимерлого тасманійського тигра: «Endling (n.) Остання жива особина виду тварин або рослин». У друкованому описі цієї виставки містилося схоже визначення, у якому, однак, не були згадані рослини: «Ендлінг — це ім'я, дане тварині, яка є останньою у своєму роді».[4][5]

У книзі Політ Ему: Сто років Австралійської Орнітології 1901—2001, авторка Ліббі Робін заявила, що «остання особина виду» — це «те, що вчені називають „ендлінгом“.[6]

У 2011 році цей термін був використаний в науковому журналі Earth Island Journal в есе Еріка Фрідмана під назвою „Вимирання назавжди: у пошуках останніх живих представників“. Фрідман визначив слово Ендлінг як „останній відомий екземпляр свого виду“.[7]

У „The Sense of an Endling“ письменниця Хелен Льюїс описує поняття endling як глибоко зворушливе, а саме слово як „по-чудовому Толкінівське, натхнене Толкієном“.[8]

Ерік Фрідман, автор вищезгаданого есе, описує endling як „слово, просочене остаточністю“, заявляючи наступне: „До хребта морозно знати точну дату зникнення цілого виду з планети Земля. І ще жахливіше дивитися на саме місце, де це відбулося, і усвідомлювати, що в ті далекі часи нікого не хвилювала їх доля, і ніхто не знав, що саме призвело до цього“.[9]

Відомі остособини (ендлінги)

[ред. | ред. код]
Марта, остання мандрівна голубка, що померла в зоопарку Цинциннаті 1 вересня 1914 року.

Це не повний список сучасних вимирань, а список гучних, окремих, широко оприлюднених прикладів коли в неволі залишалася одна-єдина жива особина цілого виду.

Птахи

[ред. | ред. код]
  • Мандрівний голуб (Ectopistes migratorius) став остаточно вимерлим о 13:00 1 вересня 1914 року зі смертю Марти, останнього представника виду, що жила у зоопарку Цинциннаті.[10][11]
  • Інкас, останній відомий каролінський папуга (Conuropsis carolinensis), помер також у зоопарку Цинциннаті 21 лютого 1918 року.[11] Пізніше, у 1939 році вид був офіційно оголошений вимерлим.
  • Бумінг Бен, самотнього тетерука вересового (Tympanuchus cupido cupido), востаннє бачили 11 березня 1932 року у Мартас-Він'ярд, в штаті Массачусетс.[12]
  • Орандж Бенд була останнім відомим темним приморським горобцем (Ammodramus maritumus nigrescens), який помер 17 червня 1987 року в зоологічному парку острова Діскавері на Всесвітньому курорті Уолта Діснея.[13]
    Темний приморський горобець (Ammodramus maritimus nigrescens), офіційно оголошений вимерлим у 1990 році.
  • Спів останнього відомого мого алакайського (Moho braccatus) був записаний під час шлюбного співу на Кауаї в 1987 році дослідником та зоозахисником природи Гаваїв Девідом Бойнтоном. Вважається, що цей останній птах загинув від урагану Інікі в 1992 році, і смерть саме цієї записаної особини також ознаменувала вимирання всього сімейства Mohoidae .[14][15]

Ссавці

[ред. | ред. код]
  • У 1627 році останній тур (Bos primigenius), предок биків та великої рогатої худоби, загинув у лісі поблизу села Якторув на території сучасної Польщі.[16]
  • Квагга (Equus quagga quagga) вимерла в дикій природі наприкінці 1870-х років через полювання на їх м'ясо та шкури, а остособина (ендлінг) підвиду померла в неволі 12 серпня 1883 року в Артісі в Амстердамі .[17]
    Кобила-квагга в Лондонському зоопарку в 1870 році. Це єдиний екземпляр, сфотографований у живому вигляді.
  • 7 вересня 1936 року останній відомий тилацин (Thylacinus cynocephalus ), якого також називають тасманійським тигром, помер у зоопарку Хобарта після витіснення цього виду із природнього середовища шляхом полювання і встановлення пасток людьми. Інформація, опублікована про цю конкретну останню особину, була суперечливою протягом багатьох десятиліть після її смерті.[18] Теми суперечок зокрема стосуються того, чи була особина самцем чи самкою, чи був тилацин названий „Бенджамін“ чи ні, де він був спійманий, ким він був спійманий, чи нехтували їм у зоопарку та навіть чи був він справді останнім відомим живим Тилацином.[18] Комплексний аналіз історії цієї особи, опублікований у 2023 році, зробив висновок, що цей тасманійський тигр був самцем, захопленим 7 липня 1930 року на рівнинах Пенніс на північному заході Тасманії Роєм і Деном Долфінами. За життя цю особину ніколи не називали Бенджаміном, і вона була найціннішим екземпляром в колекції зоопарка. Тобто, ніхто нею не нехтував і вона померла від старості.[18] Хоча загальновизнано, що Тилацин, ймовірно, зберігся в дикій природі навіть після смерті цієї особини[19], цей тасманійський тигр у зоопарку Хобарта все рівно вважається кінцем не лише для свого виду, але й для родини Тилацинових.
  • Останній відомий мексиканський ведмідь грізлі (Ursus arctos horribilis), якого іспанською також називають oso plateado (срібний ведмідь), був застрелений у 1976 році в Сонорі, Мексика.[20]
  • Селія, останній піренейський козеріг (Capra pyrenaica pyrenaica), була знайдена здеревом насмерть 6 січня 2000 року в іспанських Піренеях, після того як полювання з боку людей та конкуренція з боку домашньої худоби скоротили популяцію цього підвиду лише до однієї особини.[21]

Рептилії та амфібії

[ред. | ред. код]
  • 24 червня 2012 року Самотній Джордж, остання відома черепаха з острова Пінта (Chelonoidis niger abingdonii), помер від старості у своєму місці проживання на Галапагоських островах.[22]
    Самотній Джордж, остання черепаха острова Пінта
  • 26 вересня 2016 року в ботанічному саду Атланти помер Тафі, остання відома жаба Раббса (Ecnomiohyla rabborum).[23]
     » Tафі ", остання відома жаба Ребба з бахромою .

Безхребетні

[ред. | ред. код]
  • Тургі був останнім полінезійським деревним равликом Partula turgida, який помер 31 січня 1996 року в Лондонському зоопарку.[25]
  • Резервуар у Брістольському зоопарку був останнім притулком Partula faba, наземного равлика з Ra'iātea у Французькій Полінезії. Населення скоротилося з 38 у 2012 році до лише одного у 2015 році[26] Ця остання особина померла 21 лютого 2016 року[26]
  • Джордж був останньою відомою особиною деревного равлика Оаху Achatinella apexfulva. Він помер 1 січня 2019 року в неволі біля Кайлуа, Гаваї.

Рослини

[ред. | ред. код]
  • Ботанічний сад Curepipe на Маврикії зберігає останній живий екземпляр пальми Hyophorbe amaricaulis з 1950-х років.
  • Відомо, що існує лише один живий екземпляр дерева Madhuca diplostemon.[27]
  • У 2009 році екземпляр невідомого виду Commiphora був успішно пророщений з одного із знайдених стародавніх насінь (датованих 993 н.е –1202 н.е). Це насіння було знайдене під час археологічних розкопок в Іудейській пустелі в 1986-87 роках. Дерево назвали Шеба. У 2024 році його було попередньо ідентифіковано як цорі або юдейський бальзам на основі таксономії та властивостей смоли, що відповідає стародавнім описам. Подібно до черепахи Фернанди, Шеба є єдиною відомою особиною свого виду, незважаючи на нещодавнє відкриття чи повторне відкриття.[28]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Jorgensen, Dolly (13 квітня 2013). Naming and claiming the last. Процитовано 26 січня 2014.
  2. ↑ Robert M. Webster; Bruce Erickson (4 квітня 1996). The last word?. Nature. 380 (386): 386. Bibcode:1996Natur.380..386W. doi:10.1038/380386c0. PMID 8602235.
  3. ↑ Elaine Andrews (4 квітня 1996). The last word. Nature. 381 (272): 272. Bibcode:1996Natur.381..272A. doi:10.1038/381272d0.
  4. ↑ Tangled Destinies (PDF). National Museum of Australia. 2002. Архів оригіналу (PDF) за 13 вересня 2015. Процитовано 27 січня 2014.
  5. ↑ Smith, Mike (2001). The Endling exhibition, Tangled Destinies gallery, National Museum of Australia, Canberra, 2001 (PDF). National Museum of Australia. Процитовано 27 січня 2014.
  6. ↑ Robin, Libby (2002). The Flight of the Emu: A Hundred Years of Australian Ornithology 1901-2001. Melbourne University Press. с. 260. ISBN 978-0522849875.
  7. ↑ Freedman, Eric (2011). Extinction is Forever: A Quest for the Last Known Survivors. Earth Island Journal. Процитовано 27 січня 2014.
  8. ↑ Lewis, Helen (27 червня 2012). The Sense of an Endling. The New Statesman. Процитовано 30 січня 2014.
  9. ↑ Freedman, Eric (5 липня 2008). Cut from history: An abandoned Tasmanian zoo tells the haunting tale of an ending. EJ Magazine. Архів оригіналу за 5 липня 2008. Процитовано 30 січня 2014.
  10. ↑ Endangered Species Handbook. Animal Welfare Institute. 1983. Архів оригіналу (pdf) за 2 грудня 2012. Процитовано 29 лютого 2012.
  11. ↑ а б Blythe, Anne (27 серпня 2012). Extinct Carolina Parakeet still fascinates. www.newsobserver.com. Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 27 січня 2014.
  12. ↑ Heath Hen (Extinct). BeautyOfBirds (formerly Avian Web). Процитовано 27 січня 2014.
  13. ↑ Last of dusky sparrows dies. The New York Times. Associated Press. 17 червня 1987.
  14. ↑ Kauai Oo (Moho braccatus) - BirdLife species factsheet. datazone.birdlife.org. Процитовано 11 вересня 2024.
  15. ↑ Recording Of The Last Kauai 'o'o Bird, процитовано 11 вересня 2024
  16. ↑ Rokosz, M. (1995). History of the Aurochs (Bos taurus primigenius) in Poland (PDF). Animal Genetics Resources Information. 16: 5—12. doi:10.1017/S1014233900004582. Архів оригіналу (PDF) за 14 січня 2013.
  17. ↑ Van Bruggen, A.C. (1959). Illustrated notes on some extinct South African ungulates. South African Journal of Science. 55 (8): 197—200. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  18. ↑ а б в Gareth Linnard; Stephen R. Sleightholme (31 жовтня 2023). An exploration of the evidence surrounding the identity of the last captive Thylacine. Australian Zoologist. 43 (2): 287—338. doi:10.7882/AZ.2023.034.
  19. ↑ Barry W. Brook, Stephen R. Sleightholme, Cameron R. Campbell, Ivan Jarić, Jessie C. Buettel (15 червня 2023). Resolving when (and where) the Thylacine went extinct. Science of the Total Environment. 877. doi:10.1016/j.scitotenv.2023.162878. PMID 36934937.
  20. ↑ Gallo-Reynoso, Juan-Pablo (1 червня 2008). Probable occurrence of a brown bear (Ursus arctos) in Sonora, Mexico, in 1976 (PDF). The Southwestern Naturalist. 53 (2): 256—260. doi:10.1894/0038-4909(2008)53[256:pooabb]2.0.co;2. Процитовано 11 вересня 2024.
  21. ↑ Richard Gray and Roger Dobson (31 січня 2009). Extinct ibex is resurrected by cloning. The Telegraph. Архів оригіналу за 2 серпня 2009. Процитовано 27 січня 2014.
  22. ↑ Valencia, Alexandra; Garcia, Eduardo (24 червня 2012). Lonesome George, last-of-his-kind Galapagos tortoise, dies. Reuters. Архів оригіналу за 27 червня 2012.
  23. ↑ Bo Emerson (28 вересня 2016). Rare frog goes extinct, despite Atlanta's rescue efforts. The Atlanta Journal-Constitution. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 28 вересня 2016.
  24. ↑ Tortoise thought to be extinct for 113 years has been rediscovered on the Galapagos. Fox News. 20 лютого 2019.
  25. ↑ Tiny Tree Snail Finally Creeps To Extinction. Chicago Tribune. 1 лютого 1996. Архів оригіналу за 17 квітня 2024.
  26. ↑ а б Captain Cook's bean snail Partula faba. islandbiodiversity.com. Процитовано 5 липня 2018.
  27. ↑ Rajwi, Tiki (3 жовтня 2020). Extinct tree found after 180 years in Kollam grove. The Hindu (en-IN) . ISSN 0971-751X. Процитовано 17 лютого 2021.
  28. ↑ Sallon, Sarah; Solowey, Elaine; Gostel, Morgan R.; Egli, Markus; Flematti, Gavin R.; Bohman, Björn; Schaeffer, Philippe; Adam, Pierre; Weeks, Andrea (10 вересня 2024). Characterization and analysis of a Commiphora species germinated from an ancient seed suggests a possible connection to a species mentioned in the Bible. Communications Biology (англ.). 7 (1): 1—13. doi:10.1038/s42003-024-06721-5. ISSN 2399-3642.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Останній_представник_виду