Остра брама (Вільнюс)
Остра брама Aušros Vartai | |
---|---|
54°40′28″ пн. ш. 25°17′22″ сх. д. / 54.674444444444° пн. ш. 25.289444444444° сх. д. | |
Країна | Литва |
Місто | Вільнюс |
Тип | міська брама і пам'ятка |
Стиль | готика, класицизм |
Перша згадка | 1503 |
Початок будівництва | 1503 |
Побудовано | 1514 |
Прибудови | каплиця |
Реліквії і святині | Остробрамська ікона Божої Матері. |
Статус | охороняється державою |
Сайт | www.ausrosvartai.lt |
Медіафайли у Вікісховищі |
Остра брама, або Ворота світанку (лит. Aušros Vartai [Аушрос Вартай] — Ворота світанку) – міська брама в Старому місті у Вільнюсі, в готичному стилі, побудована у 1503–1514 роках. Разом з прилеглим до неї фрагментом оборонного муру становить єдиний залишок старих фортифікацій міста, є кінцем Остробрамської вулиці. З внутрішньої сторони брами знаходиться збудована у 1829 році класицистична Остробрамська каплиця з Остробрамською іконою Божої Матері.
Ворота були побудовані в стилі пізньої готики між 1503 і 1514 роками. Це була майже квадратна в плані будівля (11,2 × 10,8 м) з товщиною стін до 2 метрів. У цокольному поверсі розміщений прохід з хрестоподібними склепіннями, відкритий на північ і на південь отворами, котрі закриті сегментарними арками. Внутрішня частина воріт перекриттям розділена на два поверхи[1].
Верхній ярус воріт вінчає високий аттик, прикрашений тинькованим рельєфним фризом, побудований з елементами зачищеного нідерландського орнаменту. Аттик прикрашає овальний медальйон з рельєфним гербом Погоня, підтримуваний грифонами[2].
-
Остра брама. 1847 рік
-
Остра брама (1904)
-
Остра брама, вигляд з Остробрамської вулиці
Північна стіна воріт спочатку була нижчою. У 1671 чи у 1672 році завдяки зусиллям отця Карла від Святого Духа була добудована дерев'яна каплиця на північному боці. Вона згоріла в 1711 році, і в наступному році була відбудована в цеглі. Точно не відомо, коли в неї був поміщений чудотворний образ Богородиці[3].
У 1789-1793 роках в передній частині каплиці для потреб молільників була побудована класицистична галерея[4].
У 1829-1830 роках відбулася реставрація каплиці. Наступні реставрації проводилися у 1927-1932 роках та в 1993 році, перед візитом Папи Іоанна Павла II.
На початку 2010 року розпочато ще один ремонт каплиці в Острій брамі, незабаром відзначений як шкідливий. Під час реконструкції, серед іншого, демонтовані старовинні двері, пошкоджено керамічну плитку з 1932 року через розташування на них нової підлоги, замінено поручні, а понад 100-річні сходи замінені новими з імітацією граніту.
Наприкінці лютого Департамент з охорони пам'яток при Міністерстві культури Литви вимагав припинення ремонтних робіт і призначив спеціальну комісію, яка повинна була стежити за відновленням зруйнованого, а також визначити, хто має право на проведення такого ремонту.
Державна комісія з культурної спадщини зі свого боку направила лист міністру культури Ремігійюсу Вількайтісу і митрополиту Вільнюському кардиналу Аудрісу Бачкісу із закликом належним чином дбати про сакральні об'єкти[5].
|
-
Остробрамська каплиця. Через вікно видно Остробрамську ікону Божої Матері
-
Всередині каплиці у XIX столітті. Ілюстрація в «Tygodniku Ilustrowanym» за 2 квітня 1864 року
-
Всередині Остробрамської каплиці, 2014
-
Всередині каплиці. 1849 рік
-
Остробрамська ікона Богородиці в каплиці
-
Остробрамська ікона Божої Матері. Хромолітографія ХІХ століття
- ↑ Maria Kałamajska-Saeed: Ostra Brama w Wilnie. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1990, s. 11-12. ISBN 83-01-10077-X.
- ↑ Maria Kałamajska-Saeed: Ostra Brama w Wilnie. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1990, s. 19-20. ISBN 83-01-10077-X.
- ↑ Maria Kałamajska-Saeed: Ostra Brama w Wilnie. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1990, s. 31-32. ISBN 83-01-10077-X.
- ↑ Krzysztof Plebankiewicz: Wilno: przewodnik turystyczny. Warszawa: arkady, 1997, s. 147. ISBN 83-213-3934-4.
- ↑ Litwa.Konserwator o zniszczeniach podczas remontu Ostrej Bramy[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Ostra Brama w Wilnie okradziona. Zniknęły wota
- Kałamajska-Saeed M. Ostra Brama w Wilnie. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1990. — S. 11—12. — ISBN 83-01-10077-X. (пол.)
- Plebankiewicz K. Wilno: przewodnik turystyczny. — Warszawa : arkady, 1997. — S. 147. — ISBN 83-213-3934-4. (пол.)