Отакар Шевчик

Отакар Шевчик
чеськ. Otakar Ševčík
Основна інформація
Дата народження	22 березня 1852(1852-03-22)[…]
Місце народження	Гораждьовіцеd
Дата смерті	18 січня 1934(1934-01-18)[…] (81 рік)
Місце смерті	Пісек, Чехія
Поховання	Bývalý hřbitov v Pískud
Громадянство	Чехословаччина і Богемське королівство
Професії	скрипаль, педагог, музикознавець, музичний педагог, викладач університету, концертмейстер, композитор, педагог
Освіта	Празька консерваторія
Вчителі	Antonín Bennewitzd
Відомі учні	Rudolf Kolischd, Євгенія Умінська, Ярослав Коціан, Мілан Зуна і Ágnes Rozgonyid
Інструменти	скрипка
Жанри	класична музика
Заклад	Празька консерваторія
Файли у Вікісховищі

Отакар Йосипович Шевчик (чеськ. Otakar Ševčík, 22 березня 1852(18520322), Гораждьовіце, Чехія — 18 січня 1934, Пісек, Чехія) — чеський скрипаль, композитор і музичний педагог.

Біографія

У 1870 закінчив Празьку консерваторію, був її професором у різні роки (1892—1906, 1919—1921).

Гастролював і жив в Україні. Брав участь у концертах Київського відділення Російського музичного товариства, у тому числі в ансамблях з М. Лисенком. Викладав в українських музичних закладах:

• 1874—1875 — у Харківському музичному училищі;
• 1875—1892 — у Київському музичному училищі.

Серед його учнів — скрипаль, диригент, військовий капельмейстер, відомий київський музичний педагог К. Воут та відомий чеський скрипаль Франтішек Ступка.

Праці

Видав праці зі скрипкового виконавства:

• «Школа скрипкової техніки» (ч. 1—4, 1883),
• «Школа смичкової техніки» (1903) та ін.

Автор творів для скрипки (зокрема, «Чеські танці та наспіви»).

Учні

М. Сікард, М. Сербулов, М. Захаревич, О. Шмулер, Р. Глієр, І. Крижановський, І. Паліцин.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• І. Д. Гамкало. Шевчик Отакар // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.