Отель-ван-Етвельде
| Отель-ван-Етвельде нід. Hotel van Eetvelde | |
|---|---|
 | |
| На честь | Edmond van Eetvelded |
| 50°50′49.94″ пн. ш. 4°22′50.11″ сх. д. / 50.8472056° пн. ш. 4.3805861° сх. д. | |
| Країна |  Бельгія[1][2] |
| Розташування | Брюссель[1][2] |
| Статус спадщини | охоронювана пам'ятка історії в Брюсселіd[1] і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
| Архітектор | Віктор Орта |
| Клієнт | Едмонд ван Етвельде |
| Дата закінчення спорудження | 1901 |
| Стиль | Модерн |
| Власник | Synergrid |
| Частина від | Міські особняки архітектора Віктора Орта |
  Отель-ван-Етвельде Отель-ван-Етвельде (Бельгія)  | |
 Отель-ван-Етвельде у Вікісховищі | |
Отель-ван-Етвельде (фр. Hôtel van Eetvelde, нід. Hotel van Eetvelde) — історичний міський будинок у Брюсселі, Бельгія. Його спроектував Віктор Орта для Едмонда ван Етвельде, адміністратора Вільної Держави Конго, і збудував його в 1895 році в стилі модерн. Він розташований на avenue Palmerston, 4/ Palmerstonlaan у кварталі Скверс (східна частина міста Брюссель). У 1898 році було додано розширення, також розроблене Ортою.
Разом з трьома іншими міськими будинками Віктора Орти, включаючи власний будинок і майстерню Орти, він був доданий до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у 2000 році.
Видиме застосування «промислових» матеріалів, таких як сталь і скло, було новиною для престижних приватних будинків того часу. В Отелі-ван-Етвельде Орта також використав підвісну сталеву конструкцію для фасаду. Інтер'єр отримує додаткове освітлення через центральну приймальню, покриту вітражним куполом.
Отель-ван-Етвельде у Брюсселі був спроектований у 1898 році Віктором Ортою, безсумнівно, ключовим архітектором європейського стилю модерн. У той час як більшість інших архітекторів загравали з новим стилем, Орта виявив, що він дає найкраще вираження його ідей. Майстерність демонструється в його здатності розміщувати свої домашні проекти у обмежено-стиснутих місцях. Інтер’єри набувають великого значення як центри світла, яке проникає крізь філігранні купола і мансардні вікна — зазвичай у центрі будівлі. Отель-ван-Етвельде є чудовим зразком того, як Орта впорався з ситуацією та використав її, щоб підкреслити вражаючі сходи, які ведуть до кімнат для прийому на першому поверсі.[3]
-
Загальний вигляд -
Верхня частина головного фасаду -
Панно з мозаїки
Прибудова до будинку була спроектована Ортою в 1898 році. Ця будівля має більш звичайний, чудово деталізований фасад з пісковику. Він був спроектований для розміщення гаража, офісу для ван Етвельде, а також допоміжних квартир, і тому мав окремий вхід на avenue Palmerston, 2/Palmerstonlaan.
Пізніше він став будинком архітектора Жана Делье, співробітника Орти, який після смерті останнього став великим захисником його роботи.
-
Прибудова, 2, avenue Palmerston/Palmerstonlaan -
Фасад прибудови -
Вхід до прибудови
Інтер'єр центральної будівлі обертається навколо восьмикутної ротонди, увінчаної світловим вікном. Ця ротонда та її скляний дах були реконструйовані в 1988 році за проектом Орти.
Хорта поєднав тут зону відпочинку і зону руху; ротонда виконує функцію невеликої вітальні або зимового саду, але вона оточена зоною циркуляції, яка забезпечує зв'язок з вітальнею, їдальнею та сходовою кліткою.[4]
Купол із кольоровими вітражами підтримується вісьмома сталевими колонами, які «інтегровані в цей рослинний світ, як прути».[4] Двері їдальні прикрашені опалесцентним склом, відтінок якого змінюється залежно від інтенсивності та падіння світла.[5]
-
Зимовий сад -
Деталь Зимового саду -
Дверний шлях із вітражем
.jpg)
У 2000 році комісія ЮНЕСКО визнала Отель-ван-Етвельде Світовою спадщиною ЮНЕСКО як частину списку «Головні міські будинки архітектора Віктора Орти»:
Чотири головні міські будинки — Hôtel Tassel, Hôtel Solvay, Отель-ван-Етвельде, and Maison & Atelier Horta — розташований у Брюсселі та спроектований архітектором Віктором Ортою, одним із найперших ініціаторів модерну, є одними з найвидатніших піонерських творів архітектури кінця 19 століття. Стилістична революція, яку представляють ці роботи, характеризується їх відкритим планом, дифузією світла та блискучим поєднанням вигнутих ліній декору зі структурою будівлі.[6]
- ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ Norwich, John (1975). Great Architecture of the World. New York: Random House. с. 224. ISBN 0-394-49887-9.
- ↑ а б Aubry, Vandenbreeden та Vanlaethem, 2006, с. 41.
- ↑ Aubry, Vandenbreeden та Vanlaethem, 2006, с. 154.
- ↑ Major Townhouses of the Architect Victor Horta (Brussels). UNESCO. Процитовано 22 вересня 2017.
- Aubry, Françoise; Vandenbreeden, Jos (1997). Horta: Art Nouveau to Modernism. New York: Harry N Abrams. ISBN 978-0-8109-6333-7.
- Aubry, Françoise; Vandenbreeden, Jos; Vanlaethem, France (2006). L'architecture en Belgique : Art nouveau, art déco et modernisme (фр.). Brussels: Éditions Racine. ISBN 978-2-87386-467-5.
- Campbell, Gordon (2006). The Grove Encyclopedia of Decorative Arts. Oxford: Oxford University Press. с. 490. ISBN 978-0-19-518948-3.
- Cuito, Aurora (2003). Victor Horta. Kempen: Te Neues Publishing Company. ISBN 978-3-8238-5542-2.
- Sembach, Klaus-Jürgen (2002). Art Nouveau. Cologne: Taschen. с. 47. ISBN 978-3-8228-3006-2.
|   | |
| Природні | ||
1 — Список надали ще шість країн, у тому числі Бельгія Мезун Гюєтте; 2 — спільно з 17 іншими країнами | ||
.svg){kind=small}