Отто Вінкельманн
| Отто Вінкельманн | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Otto Winkelmann | ||||||||||||||||
 Отто Вінкельманн (праворуч), 1940 | ||||||||||||||||
| Народження | 4 вересня 1894 Бордесгольм, провінція Шлезвиг-Гольштейн, Королівство Пруссія, Німецька імперія | |||||||||||||||
| Смерть | 24 вересня 1977 (83 роки) | |||||||||||||||
| Країна |  Німеччина | |||||||||||||||
| Рід військ | СС | |||||||||||||||
| Роки служби | 1912—1919 1938—1945 | |||||||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1] | |||||||||||||||
| Член | Ваффен-СС | |||||||||||||||
| Звання |  Обергруппенфюрер СС, генерал поліції (15 березня 1944), генерал військ СС (1 грудня 1944) | |||||||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна Друга світова війна | |||||||||||||||
| Нагороди |
 | |||||||||||||||
 Отто Вінкельманн у Вікісховищі | ||||||||||||||||
Отто Вінкельманн (нім. Otto Winkelmann, 4 вересня 1894, Бордесгольм — 24 вересня 1977, Кіль) — доктор права. Учасник Першої світової війни, кавалер Залізного хреста 2-го та 1-го ступеня. Член Нацистської партії. У лавах СС дослужився до звання обергруппенфюрера. З 1942 очолив Командне управління Головного управління поліції у Третьому рейху. Генерал поліції, з 1 грудня 1944 генерал військ СС. З 19 березня 1944 найвищий керівник СС та поліції в Угорщині[2].
1912 року призваний до лав німецької армії. Наприкінці 1913 року підвищений до звання лейтенанта. За заслуги під час служби у Першу світову був нагороджений Залізними хрестами 2-го та 1-го класу.
1919 року поступив до Добровольчого корпусу. Після демобілізації у листопаді 1919 року перейшов працювати до поліції у чині лейтенанта.
1933 року дослужився до майора. 1930 — 1937 — займав посаду поліцай-директора у місті Герліц.
1 листопада 1932 — вступив у нацистську партію (квиток № 1373131)
11 вересня 1938 року його кандидатура була ухвалена для вступу до СС із присвоєнням звання — штурмбаннфюрер (квиток № 308238). Після цього був переведений до штабу поліції порядку у Берліні.
Грудень 1940 року призначений на посаду командуючого 1-ї управлінської групи Командного управління.
19 березня 1944 року призначений на посаду вищого керівника СС і поліції Угорщини. До кола його обов'язків входила депортація угорських євреїв і з подальшим транспортуванням до концтаборів. Під час перебування в Угорщині він мав відношення до примусової депортації біля 400 000 євреїв.[3][4].
5 лютого 1945 року зміщений з посади воєнного коменданта фортеці Будапешт і залишив місто[4][5]. 1 травня 1945 був полонений американцями в Нойкірхені. На відміну від інших вищих чинів Третього райху, Вінкельманну вдалося уникнути карного переслідування і навіть добитися від держави виплати генеральської пенсії[4]. Надалі оселився в Кілі, став членом міської ради і головою Асоціації колишніх поліцейських[3][6].
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
- Сілезький Орел 2-го і 1-го класу
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Кільце «Мертва голова»
- Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го, 2-го і 1-го ступеня (18 років)
- Почесний знак «За турботу про німецький народ» 3-го ступеня
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
- Хрест Воєнних заслуг
- 2-го класу з мечами (30 січня 1942)
- 1-го класу з мечами (20 квітня 1942)
- Німецький хрест в сріблі (5 листопада 1943)
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (21 грудня 1944)
- ↑ Braunbuch: Kriegs- und Naziverbrecher in der Bundesrepublik: Staat, Wirtschaft, Armee, Verwaltung, Justiz, Wissenschaft — 1968.
- ↑ Залесский К. «Элита» Гитлера во Второй Мировой. Кто был кто в Третьем Рейхе : [арх. 7 січня 2018]. — Litres, 2017. — С. 132. — 801 с. — ISBN 9785457412354.
- ↑ а б Walters G (15 липня 2015). German court sentences SS guard, 94, to four years in prison. Mail Online. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 6 січня 2018.
- ↑ а б в Залесский К. СС. Самая полная энциклопедия : [арх. 7 січня 2018]. — Litres, 2017. — С. 73. — 897 с. — ISBN 9785457412422.
- ↑ Гостони П. Кровавый Дунай. Боевые действия в Юго-Восточной Европе. 1944-1945 : [арх. 7 січня 2018]. — Litres, 2017. — 442 с. — ISBN 5457351238.
- ↑ Waldemar Sadaj (14 січня 2009). Otto Winkelmann. www.dws-xip.pl. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 6 січня 2018.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Отто Вінкельманн
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Народились 4 вересня
- Народились 1894
- Померли 24 вересня
- Померли 1977
- Померли в Кіль (місто) Кілі
- Члени НСДАП
- Обергруппенфюрери СС
- Кавалери Лицарського Хреста Воєнних заслуг з мечами
- Кавалери хреста Воєнних заслуг I класу з мечами
- Кавалери хреста Воєнних заслуг II класу з мечами
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені срібним нагрудним знаком «За поранення»
- Нагороджені Сілезьким Орлом 1-го ступеня
- Нагороджені Сілезьким Орлом 2-го ступеня
- Нагороджені Почесним хрестом ветерана війни
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у поліції» 1-го ступеня
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у поліції» 2-го ступеня
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у поліції» 3-го ступеня
- Нагороджені почесним знаком «За турботу про німецький народ»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
- Кавалери Срібного німецького хреста
- Нагороджені перснем «Мертва голова»
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Учасники Другої світової війни з Німеччини
- Нагороджені Почесною шпагою рейхсфюрера СС