Отто Печ

Отто Печ
Otto Paetsch
Народження	3 серпня 1909(1909-08-03) Рейнгаузен, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Смерть	16 березня 1945(1945-03-16) (35 років) Альтдамм, Третій Рейх
Країна	Третій Рейх
Вид збройних сил	Ваффен-СС
Рід військ	Танкові війська
Роки служби	1931-45
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Член	СС
Звання	Штандартенфюрер СС
Формування	Дивізія посилення СС 5-та танкова дивізія СС «Вікінг» 10-та танкова дивізія СС «Фрундсберг»
Командування	5-й самохідний розвідувальний батальйон СС «Вікінг» 103-й важкий танковий батальйон СС 1-й батальйон 5-го танкового полку СС «Вікінг» 10-й танковий полк СС «Фрундсберг»
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Штурмовий піхотний знак в бронзі Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Золотий німецький хрест Нагрудний знак «За поранення» в золоті Йольський свічник СС Кільце «Мертва голова» Нагрудний знак «За танкову атаку»

Отто Печ (нім. Otto Paetsch; 3 серпня 1909, Рейнгаузен — 16 березня 1945, Альтдамм) — німецький офіцер Ваффен-СС, штандартенфюрер СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.

Ранні роки

Отто Печ народився 3 серпня 1909 року в місті Рейнгаузен. 1 квітня 1930 року Печ вступив в НСДАП (партійний квиток № 230 180), а 16 березня 1931 року в СС (службове посвідчення № 6 143).

У жовтні 1934 року Отто перевели в штандарт СС «Германія», що був в складі Частин посилення СС, попередника Ваффен-СС. У 1939 році був призначений командиром взводу 15-го штурму штандарта СС «Германія».

Друга світова війна

У листопаді 1939 року стає командиром 15-ї роти моторизованого полку СС «Германія», а з кінця 1940 року — 3-й офіцер Генштабу (начальник розвідки) штабу дивізії СС «Вікінг». Отто Печ взяв участь в Польській і Французькій кампаніях, а також в боях на Східному фронті.

9 листопада 1941 Отто став Штурмбаннфюрером СС і був призначений командиром самохідного розвідувального батальйону СС «Вікінг». З 1 липня 1943 по 7 березня 1944 року був командиром 103-го важкого танкового батальйону СС, а з березня 1944 року — 1-го батальйону 5-го танкового полку СС «Вікінг».

У червні 1944 року Отто Печ був переведений в 10-ту танкову дивізію СС «Фрундсберг», де став командиром 10-го танкового полку СС «Фрундсберг». За відзнаки в боях у Нормандії 23 серпня 1944 року був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

У серпні 1944 року полк Печа був оточений англо-американськими військами в Фалезькому котлі. Отто Печ був вбитий 16 березня 1945 року. 5 квітня 1945 року Отто був нагороджений посмертно Дубовим листям до Лицарського хреста Залізного хреста.

Звання

• Штурмбаннфюрер СС (9 листопада 1941)
• Оберштурмбаннфюрер СС (9 листопада 1943)
• Штандартенфюрер СС (посмертно)

Нагороди

• Йольський свічник (16 грудня 1935)
• Перстень «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Медаль «За вислугу років у СС»
  • 4-го ступеня (4 роки)
  • 3-го ступеня (8 років; 1939)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (3 серпня 1941)
  • 1-го класу (15 вересня 1942)
• Штурмовий піхотний знак в бронзі
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1942)
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті — всього був поранений 11 разів.
• Німецький хрест в золоті (24 квітня 1943) як штурмбаннфюрер СС і командир самохідного розвідувального батальйону СС «Вікінг»
• Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
  • Лицарський хрест (23 серпня 1944) як оберштурмбаннфюрер СС і командир 10-го танкового полку СС «Фрундсберг»
  • Дубове листя (№ 820) (5 квітня 1945) як оберштурмбаннфюрер СС і командир 10-го танкового полку СС «Фрундсберг»

Джерела

• Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile [The Bearers of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939–1945 — The Owners of the Highest Award of the Second World War of all Wehrmacht Branches] (German) . Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
• Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941 – 1945 Geschichte und Inhaber Band II [The German Cross 1941 – 1945 History and Recipients Volume 2] (German) . Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.
• Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939–1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives] (German) . Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L–Z [The Oak Leaves Bearers 1939–1945 Volume 2: L–Z] (German) . Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.
• LEFÈVRE, E., Panzers in Normandy, After The Battle, London, UK, 1983