Отто Руге
Отто Руге (норв. Otto Ruge; 9 січня 1882, Християнія, Норвегія — 15 серпня 1961, Осло, Норвегія) — норвезький військовий діяч, генерал-лейтенант (1945). Під час Другої світової війни — головнокомандувач норвезької армії під час німецького вторгнення в Норвегію.
| Отто Руге | |
|---|---|
| Otto Ruge | |
 | |
| Народження | 9 січня 1882 Осло, Норвегія |
| Смерть | 15 серпня 1961 Осло, Норвегія |
| Поховання | Вестре Гравлюннd  |
| Країна | Норвегія |
| Освіта | Школа Кафедрального собору Ослоd |
| Роки служби | 1902–1946 |
| Звання | Генерал-лейтенант |
| Командування | Сухопутні війська Норвегії і Збройні сили Норвегії |
| Війни / битви | Друга світова війна: Норвезька кампанія |
| Нагороди | |
 Отто Руге у Вікісховищі | |
Народився в Християнії (нині Осло) у родині військового[1]. В юності вступив на військову службу, у двадцять років став офіцером. У 1905 році вступив до військового училища, яке успішно закінчив. Із 1906 року служив у Генеральному штабі Норвегії. У 1933 році у званні полковника був призначений начальником Генерального штабу і займав цю посаду протягом наступних п'ятьох років. У 1938 році призначений генеральним інспектором піхоти.
9 квітня 1940 року нацистська Німеччина напала на Норвегію. Головнокомандувач норвезької армії генерал Крістіан Лааке хотів капітулювати німцям тому король звільнив Лааке з посади і 10 квітня 1940 року призначив новим головнокомандувачем Отто Руге, якому було присвоєне звання генерал-майора[2].
Через стрімкий німецький наступ в Норвегії не була проведена мобілізація. Норвезька армія уступала ворогу в чисельності та в озброєнні, норвезькі війська були дезорганізовані. В цих умовах Руге наказав своїм військам відходити на північ країни і чекати допомоги з боку Британії та Франції[3]. Руге на чолі своїх військ брав участь у битві за Нарвік. Після евакуації британців і французів у червні 1940 року Руге капітулював[4]. Після капітуляції Руге до 1945 року перебував у німецькому полоні. У травні 1945 року був звільнений з німецького табору для військовополонених Лукенвальде (Шталаг-III) радянськими військами.
Після війни Руге отримав звання генерал-лейтенанта і знову став головнокомандувачем. У 1946 році Руге вийшов у відставку та був нагороджений орденом Святого Олафа. Написав мемуари про кампанію 1940 року.
- Орден Святого Олафа (Норвегія)
- Орден Данеброг (Данія)
- Орден Меча (Швеція)
- Орден Почесного легіону (Франція)
- Бронзова зірка (США)
- Virtuti Militari (Польща)
- ↑ Tom Kristiansen: Also when it came. Otto Ruge, general staff and defense policy before 1940 (Norwegian Military Journal No. 4. 1990).
- ↑ Nasjonalbiblioteket. www.nb.no. Процитовано 11 жовтня 2022.
- ↑ Felttoget: general Otto Ruges erindringer fra kampene april-juni 1940. Redigert og med innledning av Olav Riste. Oslo 1989.
- ↑ Nasjonalbiblioteket. www.nb.no. Процитовано 11 жовтня 2022.
- Anker, Peter (1903-1977) (1971). Frihetens gisler: fra hjelpearbeidet for de norske fangene 1940-1945. Oslo: Gyldendal. ISBN 8205003254.
- Tom Kristiansen Otto Ruge - Hærføreren [biografi] Aschehoug 2019 ISBN 9788203297366
- Felttoget: general Otto Ruges erindringer fra kampene april-juni 1940. Redigert og med innledning av Olav Riste. Oslo 1989.