Оцінка позиції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оцінка позиції — всебічне вивчення особливостей і можливостей позиції, що виникла на дошці в ході шахової партії, з метою визначення плану подальшої гри. Головний фактор при виборі ходу включає розрахунок варіантів і визначення кінцевого положення, до якого прагне гравець.

Елементи позиції

[ред. | ред. код]

Першим, хто звернув особливу увагу на елементи позиції, став основоположник позиційної школи Вільгельм Стейніц. Відповідно до його школи шахіст повинен шляхом аналізу розкладати позицію на її елементи, щоб в подальшому шляхом синтезу отримати загальну оцінку позиції, що, в свою чергу, дасть можливість намітити план гри.

Хоча цих елементів не так багато, теоретики шахів по-різному визначають їх. Проте всіх їх об'єднує думка про те, що роль одного і того ж елемента в кожній конкретній позиції може мати різне значення. Оцінки позиції бувають неефективні, коли ситуація на дошці різко змінюється з кожним ходом, коли, наприклад, йде обмін фігур або здійснюється якась шахова комбінація.

Постійні переваги Тимчасові переваги
матеріальна перевага,
погана позиція ворожого короля,
наявність прохідного пішака,
слабкі пішаки і поля,
пішакові островки,
сильний пішаковий центр,
перевага двох слонів,
володіння відкритою вертикаллю, діагоналлю, горизонталлю.[1]
невдала позиція однієї фігури,
дисгармонія в розташуванні фігур,
перевага в розвитку,
фігурний тиск в центрі,
перевага в просторі.[1]

Стратегія гри полягає в накопиченні дрібних переваг, в маневруванні з метою посилення своєї позиції і ослаблення ворожої. До прямої атаки слід переходити, лише отримавши достатню позиційну перевагу. У положеннях рівноваги, згідно з поглядами Стейніца, плюси і мінуси позиції врівноважені, тому потрібно змусити суперника порушити цю рівновагу шляхом маневрування і використовувати порушення рівноваги для захоплення і розвитку ініціативи.

Статична і динамічна оцінка позиції

[ред. | ред. код]

Методи визначення оцінки позиції включають ряд етапів, основними з яких є:

  • попередня або статична оцінка позиції: облік матеріального співвідношення сил, позиційних факторів — розташування королів, пішакова структура центру, наявність сильних і слабких пунктів.
  • динамічна оцінка позиції: налагодження взаємодії сил, перспективи розвитку ініціативи, вишукування ресурсів захисту.

Статична оцінка позиції використовується перш за все для вивчення зовнішніх ознак, а динамічна — для виявлення прихованих можливостей позиції.

При розмаїтті прийомів основний принцип оцінки позиції незмінний: від статики до динаміки. Здатність шахіста правильно оцінити позицію в значній мірі визначає силу його гри.

Об'єктивна оцінка позиції

[ред. | ред. код]

На відміну від оцінки позиції шахістом за шахівницею, яка завжди суб'єктивна, під так званою об'єктивною оцінкою позиції розуміють результат партії, продовженої з даної позиції безпомилково граючими суперниками. Інакше кажучи, це — максимальний результат, якого кожна зі сторін може домогтися проти будь-якого суперника. Теоретично, будь-яка позиція має об'єктивну оцінку, проте в шаховій практиці така оцінка для більшості позицій неможлива.

Оскільки об'єктивна оцінка позиції ігнорує походження позиції, вона може відрізнятися від оцінки тієї ж позиції в конкретній партії; так, якщо позиція повторилася, то не виключено, що в перший раз вона вигравалась, а в другий — стала нічийною, так як суперник зможе в подальшому скористатися правилами 50 ходів або триразового повторення позиції.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б А.А. Котов (1985). Как стать гросмейстером (рос.) . Москва: Физкультура и спорт. с. 19.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Карпов А. Е., Мацукевич А. А. Оценка позиций и план. М.: Джеймс, 1999, С. 240 ISBN 5-93527-002-1
  • Котов А. А. Анализ и оценка позиции // Как стать гроссмейстером. Москва: Физкультура и спорт, 1985. C. 18—54
  • Лысенко А. В. Оценка позиции. Гик. Е. Я. Компьютерные шахматы. — М.: Физкультура и спорт, 1990. — С. 3—79
  • Шахматы: энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — 621 с. ISBN 5-85270-005-3

Посилання

[ред. | ред. код]