Олександр Ерік
| Олександр Ерік | |
|---|---|
| Наговіцин Олександр Никифорович | |
| Народився | 1909 присілок Омутниця |
| Помер | 25 червня 1952 |
| Громадянство |  СРСР |
| Діяльність | поет |
Олекса́ндр Е́рік, справжнє прізвище Нагові́цин Олекса́ндр Ники́форович (*1909, присілок Омутниця, Глазовський район — †25 червня 1952) — удмуртський поет, журналіст. Учасник антинімецького руху опору у Франції.
Закінчив курси радянських робітників в Іжевську. Закінчив Московський інститут журналістики. З 1928 року працював у газеті «Выль гурт» (Глазов) та «Удмурт коммуна» (Іжевськ). В роки Другої світової війни потрапив в полон, втік з концтабору у місті Оффенбург та бився у рядах французького опору.
1951 заарештований за зраду СССР і 1952 розстріляний.
Реабілітований посмертно 1990.
Публікувався з 1928 року під псевдонімами Ерік, Очко Санко. Фейлетони, написані римованою прозою в стилі діда Шамардана, підписував псевдонімом Чебер Чипчирган. В збірках віршів «Кылбурстрой» («Віршобуд»; 1931), «Чукна» («Ранок»; 1935) прославляв соціальні перетворення та індустріалізацію в країні. Написав поеми «Туктым» (1934) та «Ми» («Мы»; 1935). Працював над романом «Кужым дыа» («Сили міцніють»), уривки з якого опублікував в журналі «Кылбурет удысын» («На фронті літератури»). Рукописи повісті «На чужині», розповіді «Лыкты одно ик» («Приходь обов'язково») та перекладені нариси В. Г. Короленка на удмуртську мову були спалені в ДПУ. П'єса «Улон куашка» («Життя руйнується») знаходиться у брата Еріка. Низка віршів, покладених на музику М. М. Бивальцевим, увійшли в народний пісенний репертуар.
- Удмуртская республика : энциклопедия / гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск : Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20 000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6.
- Кузнецов Н. С. Из мрака… Ижевск, 1994
- Шкляев А. Г. Чашъем нимъёс. Ижевск, 1995
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |