П'єр Булез

П'єр Булез
фр. Pierre Boulez
Ім'я при народженні	фр. Pierre Louis Joseph Boulez
Народився	26 березня 1925(1925-03-26)[…] Монбризон
Помер	5 січня 2016(2016-01-05)[…] (90 років) Баден-Баден, Карлсруе, Баден-Вюртемберг, Німеччина
Країна	Франція
Місце проживання	Баден-Баден
Діяльність	диригент, композитор, музикознавець, теоретик музики, викладач університету, піаніст, музикант, письменник
Галузь	музика
Alma mater	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі	Олів'є Мессіан
Відомі учні	Jean-Claude Casadesusd і Lourival Silvestred
Знання мов	французька і німецька
Заклад	Колеж де Франс
Членство	Академія мистецтва НДРd, Берлінська академія мистецтв, Європейська академія наук і мистецтв, Німецька академія мови і поезії, Американська академія мистецтв і наук, Баварська академія витончених мистецтв, Американська академія мистецтв та літератури і Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd
Роки активності	з 1945
Напрямок	класична музика XX століття
Жанр	класична музика
Magnum opus	Le marteau sans maîtred
Нагороди	Золотий знак «За заслуги перед містом Віднем»d премія Теодора Адорноd (1992) Praemium Imperiale (1989) премія Леоні Соннінг (1985) Glenn Gould Prized (2002) золота медаль Королівського філармонічного товаристваd (1997) Берлінська художня преміяd (1996) премія імені Гравемаєраd (2001) премія Ернста Сіменса (1979) Polar Music Prize (1996) Лауреати премії Вольфа (2000) премія Кіото в галузі мистецтв і філософії (2009) Edison Music Awards (2010) BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2012) Robert Schumann Prize for Poetry and Musicd (2012) Гамбурзька премія імені Бахаd (2015) Премія Гравемаєра за музичну композиціюd (2001) почесний доктор Королівського коледжу музикиd (1995) почесний доктор Брюссельського вільного університетуd (1988) Royal Philharmonic Society Award (Chamber-Scale Composition)d (1999) Royal Philharmonic Society Award (Conductor)d (2001)
IMDb	ID 0099518
Медіафайли у Вікісховищі

П'єр Булез, 2004 рік

П'єр Буле́з (Pierre Boulez, вимовляється [pjɛʁ buˈlɛz]) (26 березня 1925(19250326), Монбризон — 5 січня 2016, Баден-Баден) — французький композитор, диригент та музичний діяч. Засновник, згодом директор Інституту дослідження та координації акустики/музики (IRCAM) та Ensemble Intercontemporain.

Народився у містечку Монбризон на Південному Сході Франції. У жовтні 1943 року він спробував вступити до Паризької консерваторії по класу спеціального фортепіано, але безуспішно. Але в січні наступного, 1944 року, він знову випробовує свій талан і тепер вже отримує позитивні результати та стає студентом викладача та композитора Жоржа Дандло по класу основ гармонії. Досягнення П'єра були настільки вельми стрімкими, що у травні 1944 року Дандло описав свого учня як «найліпший у класі». Згодом Булез навчався також і у композитора Олів'є Мессіана, а у 1945—1946 студіював серійну техніку під керівництвом Рене Лейбовіца.

Композиторська творчість

Як композитор, Булез став одним з лідерів європейського композиторського авангарду в 1950—1960 роки. У творах початку 1950-х років використовував пуантилістичну та серіальну техніки — зокрема у творах Polyphonie X (1950—1951) для 18 інструментів, два musique-concrète Études (1951—1952), та Structures для двох фортепіано. Найвідомішим твором цих років вважається кантата «Молоток без майстра» (Le marteau sans maître, 1952) на слова французького поета-сюреаліста Рене Шара (René Char), що розвинув традиції закладені Другою Віденською школою, зокрема вокальний стиль шпрехґезанґ (Schprechgesang) і серійні техніки.

З кінця 1950-х років П'єр Булез відмовляється від ортодоксальної серіальності і експериментує в царині обмеженої алеаторики. Показовими є його Третя фортепіанна соната. оркестрові і камерні твори Eclat (1965), Domaines (1961—1968) та Rituel in Memoriam Bruno Maderna. На відміну алеаторики Джона Кейджа, у творах Булеза алеаторика зводиться переважно не до імпровізації виконавців, а лише до вибору виконавцями одного із запропонованих варіантів виконання.

Булез написав низку творів для електроінструментів, зокрема квартет для чотирьох хвиль Мартено (1945—1946), та Répons і Dialogue de l'ombre double (1980-ті роки) для електроніки та акустичних інструментів і Poésie pour pouvoir (1958) для електроніки з оркестром

Диригентська діяльність

Як диригент, Булез здійснив велику кількість записів романтичної та сучасної класичної музики. Він був керівником оркестрів Бі-Бі-Сі (1971—1975), Нью-Йоркського філармонічного (1971—1977). Здійснив оперні постановки: «Воццек» (Париж, Франкфурт, 1965), «Парсифаль» (Байройт, 1966), «Перстень Нібелунга» (Байройт, 1976). Учасник першої повної постановки опери А. Берга «Лулу» (1979, Париж). Організатор і керівник концертів нової музики «Domaine musical» (1954—1967). Найбільшим досягненням Булеза стали записи опери «Пеллеас і Мелізанда» Дебюссі і вагнерівської тетралогії «Перстень Нібелунґа».(Philips).

29 липня 2008 він з успіхом диригував оркестром віденської філармонії (нім. Wiener Philharmoniker) на щорічному музичному фестивалі в Зальцбурзі (Salzburger Festspiele). В програмі було виконано сюїту Ігоря Стравінського «Жар-птиця» та фортепіанний концерт № 1 Бели Бартока, Sz 83 (партія фортепіано — Даніель Баренбойм).

Булез — автор низки книг із проблем музики (у тому числі «Орієнтації», 1986). З 1975 очолював створений ним у Парижі Інститут дослідження та координації акустики/музики (IRCAM).

Список творів

Роки	Назва	Примітки
1972−1974	…explosante-fixe…	Для електорніки і живих інструментів
1944−1945	Ноктюрн	для фортепіано
1944−1945	Прелюдія, Токата і Скерцо	для фортепіано
1945	Notations, цикл з 12 п'єс	для фортепіано
1945	Psalmodies, цикл з 3 п'єс	для фортепіано
1945	Тема і варіації	для фортепіано
1945−1946	Квартет для 4 хвиль Мартено
1946	Notations	версія для оркестру
1946	Соната № 1 для фортепіано
1946	Сонатина для флейти і фортепіано
1946	Le visage nuptial	для альта, сопрано, 2 хвиль Мартено, фортепіано i ударних
1947−1948	Соната № 2 для фортепіано
1948	Le soleil des eaux	Мюзикл
1948−1961	Livre pour quatour	для струнного квартету
1950	'Essais	3 п'єси для ударних
1950−1951	Polyphonie X	камерний твір
1950−1965	Le soleil des eaux	Utwór wokalno-instrumentalny
1951−1952	Etudes	електронна музика
1951−1952	Structures I	для 2 фортепіано
1951−1989	Le visage nuptial	вокально-інструментальний твір
1953−1955	Le marteau sans maître	вокально-інструментальний твір
1955	Orestie	мюзикл
1955	Symphonie mécanique	кіно музика
1955−1963	Соната № 2 для фортепіано
1956−1961	Structures, Book II,	для 2 фортепіано
1957	Le crépuscule de Yang Koueï-fei	Радіомюзикл
1957−1958	Improvisations sur Mallarmé II (trzecia część Pli selon pli)	Трек на сопрано, арфи клавішного інструменту і ударних
1957−1962	Improvisations sur Mallarmé I (друга частина Pli selon pli)	для сопрано та оркестру
1958	'Poésie pour pouvoir	електронна музика з оркестром
1958−1968	Figures — Doubles — Prisms	для оркестру
1959−1960	Tombeau (п'ята частина «Pli selon pli»)	для сопрано та оркестру
1959−1984	Improvisations sur Mallarmé III (четверта частина Pli selon pli)	для сопрано та оркестру
1960−1990	Don (перша частина Pli selon pli)	для сопрано та оркестру
1961−1968	Domaines	для кларнета і 21 інструмента у шести групах
1961−1968	Domaines	для кларнета соло
1962	Mon Faust	Мюзикл
1965	Éclat	для 9 ударників і 6 інших інструменталістів
1968−1988	Livre pour cordes	для струнного оркестру
1969	Pour Dr. Kalmus	для флейти, кларнета, скрипки, альта та віолончелі
1970	Éclat/Multiples (niedokończone)	для ударних
1970−1986	Cummings ist der Dichter	для голосу та інструментів
1974	Ainsi parla Zarathoustra	мюзикл
1974−1975	Rituel: In Memoriam Bruno Maderna	для оркестру
1977	Messagesquisse	для скрипки з оркестром
1978−1980	Notations	для оркестру
1980−1984	Répons	електронна музика з живими інструментами
1982−1995	Dialogue de l'ombre double	електронна музика з живими інструментами
1984	Dérive I	Utwór na zespół instrumentalny
1985	Mémoriale	для флейти з оркестром
1987−1992	Initiale	для духового оркестру
1988−1990	Dérive II	камерний твір
1991	Anthèmes	для скрипки соло
1991−1993	…explosante-fixe…	електронна музика з живими інструментами
1995−1998	sur Incises	для камерного ансамблю
1997	Anthèmes II	для скрипки з електронікою

Посилання

• Булез П'єр // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Pierre Boulez — Біографія (англ.)