Перейти до вмісту

П'єр Ґренґуар

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
П'єр Ґренґуар
фр. Pierre Gringore
Народився1475[2][3][…] або 1470[1]
Тюрі-Аркур
Помер1539[1]
Лотаринзьке герцогство
Країна Французьке королівство
Діяльністьдраматург, поет, актор театру, драматург, письменник
ГалузьFrench dramad[5] і French poetryd[5]
Знання мовсередньофранцузька, середньовічна латина і французька[5]
Magnum opusLe chasteau de labourd, Lettres nouvelles de Miland, Entrée de l'archiduc Philippe d'Autriched, Entrée d'Anne de Bretagned, Les abus du monded, Les folles entreprisesd, La complainte de Trop Tard Mariéd, La resolution de Ny Trop Tost Ny Trop Tard Mariéd, L'entreprise de Venised, La chasse du cerf des cerfzd, Les sotz nouveaulx farcez, couvezd, Le jeu du Prince des Sotz et Mere Sotted, Sotye nouvelle des croniqueursd, Entrée royale de Claude de Franced, Les menus proposd, Heures de Nostre Damed, La vie de monseigneur saint Loysd, Le blazon des heretiquesd, La piteuse complainte de la Terre Sainted, L'union des princesd, L'espoir de paixd, Les fantaisies de Mere Sotted, L'obstination des Suyssesd, Rondeaux contenant la confession d'un amoureuxd, Maistre Aliborum qui de tout se mesle et sçait faire tous mestiers et de tout riend, Le Peuple françois, le Peuple ytaliqued і La coqueluched
Конфесіякатолицька церква

П'єр Ґренґуар, або Гренгуар (фр. Pierre Gringoire; біля 1475, Тюрі-Аркур — 1539, Лотарингія) — середньовічний французький поет і автор народних фарсів, один з «великих риториків».

Разом з Ж. Маршаном займався організацією вуличних вистав і свят в Парижі (1501-02, 1504, 1514, 1515, 1517). Створив багато сатиричних комедій і пародій на тодішні звичаї, для майданних труп «Безтурботні хлопці» і «Mere Sotte» (соті «Гра про князя дурнів та дурепу-маму», сатиру «Полювання на оленя з оленів» (1512), мораліте «Упертюх» (1512), пантомім і містерій для урочистих вистав в честь високопоставлених іноземних гостей короля Франції. Літературне значення Гренгуара полягає в тому, що він створив у Франції політичні фарси, в яких на догоду Людовику XII насміхався над папством, духовенством, Реформацією та т. ін. Після 1518 року служив у герцога Антуана Лотарингського, залишивши театральні заняття.

В мистецтві

[ред. | ред. код]

Гренгуар у сильно зміненому вигляді зображений в «Соборі Паризької богоматері» Віктора Гюго і в одноактній комедії у віршах «Гренгуар» Теодора де Банвіля (Theatre-Francais, 1860). В мюзиклі за мотивами роману у французькій версії партію Гренгуара виконував іменитий франкоканадський співак Брюно Пельтьє.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в https://www.biografiasyvidas.com/biografia/g/gringore.htm
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.
  4. Archives de littérature du Moyen Âge / L. Brun
  5. а б в Чеська національна авторитетна база даних

Посилання

[ред. | ред. код]