Перейти до вмісту

Павлишин (Іленко) Зоряна Ярославівна

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павлишин (Іленко) Зоряна Ярославівна
Народилася(15.10.1971, Львів)
ДіяльністьГромадська діячка, журналістка, мистецтвознавець, художниця.
ЧленствоЧленкиня Національної Спілки журналістів (1997 р.), Об’єднання художників-іконописців в ім’я святителя Кипріяна (2016 р.), Національної Спілки художників України (2017 р.)
Суспільний станЗасновниця і керівник Всеукраїнського інформагентства «Медіастар» (З 2008 по сьогодні), що виступає частим інформаційним спонсором благодійних та соціальних заходів. Керівник проекту «ТОП-100 найвпливовіших осіб Львівщини» (З 2009 по сьогодні). Власниця торговельної марки «MediaStar». Засновниця та арт-куратор мистецького простору Armigera Art.
НагородиВідзнака Президента України «Гвардія революції» (2005 р.), Орден «Слава нації» (Національний рейтинг якості товарів та послуг, 2015 р.), Орден святої рівноапостольської княгині Ольги (Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, 2021 р.), Відзнака «За сумлінну працю» (Профспілка Кабінету Міністрів України, 2022 р.). Медаль "За служіння мистецтву" (2023 р.) за представленням Львівського палацу мистецтв (ВО "Країна").

Павлишин (Іленко) Зоряна Ярославівна (15.10.1971, Львів)

Громадська діячка, журналістка, мистецтвознавець, художниця.

Членкиня Національної Спілки журналістів (1997 р.), Об’єднання художників-іконописців в ім’я святителя Кипріяна (2016 р.), Національної Спілки художників України (2017 р.).

Засновниця і керівник Всеукраїнського інформагентства «Медіастар[1]» (З 2008 по сьогодні), що виступає частим інформаційним спонсором благодійних та соціальних заходів. Керівник проекту «ТОП-100 найвпливовіших осіб Львівщини»[2] (З 2009 по сьогодні). Власниця торговельної марки «MediaStar»[3][4][5]. Засновниця та арт-куратор мистецького простору Armigera Art[6].

Освіта

[ред. | ред. код]

Вища освіта, університет ім. Ів.Франка, факультет журналістики, спеціальність журналістика (1995 р.). Здобувачка наукового ступеню у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Відзнака Президента України «Гвардія революції» (2005 р.), Орден «Слава нації» (Національний рейтинг якості товарів та послуг, 2015 р.), Орден святої рівноапостольської княгині Ольги (Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, 2021 р.), Відзнака «За сумлінну працю» (Профспілка Кабінету Міністрів України, 2022 р.). Медаль "За служіння мистецтву" (2023 р.) за представленням Львівського палацу мистецтв (ВО "Країна").

Шлях художника

[ред. | ред. код]

Як художниця, отримала освіту у приватній школі професора кафедри академічного живопису Львівської національної академії мистецтв, Заслуженого художника України Володимира Черкасова та в іконописній майстерні при Соборі св. Юра у Львові (2015-2021, педагог Сергій Колодка), студії образотворчого мистецтва «СОМ» (педагог Іван Домащук)[7].

Працює у напрямі олійного живопису та іконопису[8][9][10].

Є власницею галереї «Armigera Art»[6].

Художні твори автора (картини і ікони) знаходяться не лише в Україні, але і США, Великобританії, Польщі, Чехії, Німеччини, Австрії, Лівану та ін.

Автор найбільшого 5-и метрової мальованої Різдвяної шопки в Україні, що два роки поспіль виставлялася у Львівському палаці мистецв із 14 фігур з 21 персонажем (2018, 2020). Картини зберігаються також у колекціях Харківського та Чугуївського музеїв, Київської галереї «Глобус», Львівській галереї «Armigera Art».

Перша авторська виставка «Зимовий настрій» (Львів, 2014)[11], наступного року була друга виставка «Жіноча сутність» (Львів, 2015). Відтоді періодично мисткиня організовує авторські проєкти[12][13][14][15]. Бере участь у виставках Спілки художників України – «Весняний салон» та «Осінній салон». Картини автора виставлялись у Китаї (Ченду, 2020). Учасник Міжнародної виставки сакрального мистецтва і іконопису Міжнародного симпозіуму іконопису пам’яті Миколи Стороженка (Київ, 2016 р.) Учасник Міжнародного проєкту «Найбільша художня виставка живопису просто неба» у рамках ХІХ Міжнародного Рєпінського пленеру (Чугуїв, 2018 р.), яку було занесено в Книгу рекордів України. Призер міжнародного конкурсу «Golden Time Talent» (Лондон, 2021 р.)[16].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Художня діяльність стала наслідком роботи в інформаційному ринку[17]. Більш як 20 років журналістської діяльності - від кримінального журналіста до фахового кризового менеджера і керівника-управлінця.

В інформаційному просторі Львова, як журналістка, запропонувала новий стиль подачі інформації. Вперше в Україні було узаконено право показу на телебаченні програми еротичного змісту – 25 програм було державним замовленням Львівського телебачення, над якими працювала журналістка, отримавши авторські права на програму «Відверто про…». Авторка десятків журналістських розслідувань[18]. Працювала у львівській обласній та республіканській періодичній пресі, зокрема, «Високий замок», «Відлуння Афганістану», «Поступ», «Аргумент-газета»[19]. Співпрацювала із київськими виданнями та міжнародними інформаційними агентствами, зокрема, «Франс-прес». Понад десять років співпраці із моніторинговою службою представництва Британської телерадіомовної корпорації Бі-Бі-Сі на Україні.

Брала участь у численних тренінгах міжнародних та українських організацій. Співпрацювала з міжнародним проєктом SCOOP (Данія) з підтримки журналістських розслідувань, IREX Pro Media, спікер Інституту розвитку регіональної преси. Виконання моніторингів ЗМІ щодо дотримання журналістських стандартів[20].

Наприкінці 1990-х відстоювала доступ до інформації силових структур Львівщини[21]. У 2000 році за професійну діяльність зазнала серйозного замаху на життя, який, на жаль, не став єдиним у майбутньому. Має досвід захисту честі і гідності в судах та представництва у судових засіданнях. Журналістське розслідування смерті відомого українського композитора Ігоря Білозора опубліковане у двох документальних книгах «Куртка на ваті» та «Ігор Білозір: недоспівана пісня»[22] (2014-2015 рр.). У жовтні 2002 року після опублікування інформації щодо порушення кримінальної справи проти президента України Леоніда Кучми стала заручником львівських міліціонерів[23][24]. Учасник помаранчевої революції гідности, як керівник інформаційного відділу Українського Дому (Київ) зорганізовувала інформаційний простір для сотень журналістів з усього світу[25].

Призер номінації «Топ-публічність» конкурсу «Топ-10. Власний бізнес»[26], який організував журнал «Власний бізнес» спільно з Львівським інститутом менеджменту (2015 р.)

В 2014 році долучилася до звільнення із полону журналіста Юрія Лелявського[27][28][29][30] під час російсько-української війни, котрий загинув у 2023 р., захищаючи свою країну.

Балотувалася за списком до Львівської обласної ради та по мажоритарному округу до Львівської міської ради.

Автор: Ярослав Кравченко, кандидат мистецтвознавства, професор НАМУ

Ікони

[ред. | ред. код]

Композиція «Шопка», 500х300 см, дошка, левкас, олія, 2018

Архангел Михаїл, ескіз дияконських воріт Храму св. Йосафата, м. Червоноград, 2016, 80х30 см, полотно, олія, 2016

Ікона Божої Матері «Замилування», 50х40 см, дошка, левкас, золото, пігменти, 2021[31] https://youtu.be/9_VVOl5d7Y4

Станкові твори

[ред. | ред. код]
  • Дядечко із сюрреалізму, 60х50 см, полотно, олія, 2015
  • Терновий вінок завмерлого кохання: іще болить, але не оживити.., без тебе не так…, 141,3х154,3 см, полотно, олія, 2019
  • Ангели пандемії, 120х80 см, полотно, олія, 2020
  • Жінка-Рибка, 120х130 см, полотно, олія, 2021
  • Матір Скорботи, 70х60 см, полотно, олія, 2023
  • Смак квіткового настрою, 84,8 х 131,2 см, полотно, олія, 2023
  • Магдалена, 50х40 см, полотно, олія, 2017 Човники, 60х80 см, полотно, олія, 2018 Дівчина – гаряче літо, 60х80 см, полотно, олія, 2018

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]
  • Зоряна Павлишин, «Ігор Білозір: недоспівана пісня», Львів: Українські технології, 2004.-164 с., іл.
  • Павлишин З. Я., Використання електронних засобів для покращення відносин між державою та суспільством / З. Я. Павлишин // Ефективність державного управління. - 2016. - Вип. 1-2(1). - С. 197-202.[32]
  • Павлишин З. Я., Структурно-функціональний аналіз використання інформаційних технологій і систем у державному управлінні / З. Я. Павлишин // Ефективність державного управління. - 2016. - Вип. 3. - С. 162-166.[33]
  • ЕЛЕКТРОННЕ УРЯДУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ | З Я Павлишин | Інвестиції: практика та досвід №24 2018 стр 119-124[34]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Наказ № 2436/5 Про державну реєстрацію інформаційного агентства «Медіастар» як суб'єкта інформаційної діяльності. 11.12.2009. doi:10.32782/ep.2024.3.53. Процитовано 27 грудня 2024.
  2. ↑ ↑ Державний реєстр друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Міністерство юстиції України. 30 вересня 2018. Процитовано 27 грудня 2024.
  3. ↑ {{cite news}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  4. ↑ Unknown (вівторок, 10 березня 2015 р.). Львівський репортаж: Жіноча сутність Зоряни Іленко та Дзвенислави-Марії Подляшецької. Львівський репортаж. Процитовано 30 грудня 2024.
  5. ↑ Прес-Центр - Зоряна Іленко потрапила у 10-ку найкращих бізнесменів Львівщини. press-centre.com.ua. Процитовано 30 грудня 2024.
  6. ↑ а б Інформагентство МедіаСтар - Львівська художниця Зоряна Павлишин задекларувала свої доходи. www.mediastar.net.ua. Процитовано 30 грудня 2024.
  7. ↑ Інформагентство МедіаСтар - Художник Зоряна Іленко (Павлишин) за рік стала професіоналом малярства, - Ігор Гавришкевич. www.mediastar.net.ua. Процитовано 30 грудня 2024.
  8. ↑ Львова, Фотографії Старого (17 травня 2015). Зоряна Іленко - художниця, що малює пальцями (відео) • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 30 грудня 2024.
  9. ↑ Сьогодні відбудеться відкриття виставки художниці Зоряни Іленко — Львівська міська рада. city-adm.lviv.ua (укр.). 18 травня 2015. Процитовано 30 грудня 2024.
  10. ↑ MKLvivkavamuzklub (1 травня 2024), Графічне мистецтво та діджитал-арт. Відкриття виставки, процитовано 30 грудня 2024
  11. ↑ Виставка картин "Зимова" розпочинається сьогодні. varianty.lviv.ua (укр.). Процитовано 30 грудня 2024.
  12. ↑ У бібліотеці Львівської політехніки відбудеться відкриття виставки «Графічне мистецтво та діджитал-арт» | Національний університет «Львівська політехніка». lpnu.ua (укр.). 29 квітня 2024. Процитовано 30 грудня 2024.
  13. ↑ Науково-технічна бібліотека Університету запрошує на відкриття виставкового проєкту «Мистецтво для мистецтва» | Національний університет «Львівська політехніка». lpnu.ua (укр.). 16 травня 2023. Процитовано 30 грудня 2024.
  14. ↑ Захисники України потрапили до ТОП-100 найвпливовіших людей Львівщини. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 30 грудня 2024.
  15. ↑ Вікторівна, Тарасенко Наталія. Відгук на твір мистецтва у публіцистичному стилі. 10 клас. naurok.com.ua (укр.). Процитовано 30 грудня 2024.
  16. ↑ Golden Time Talent (10 листопада 2020), Golden Time Distant Festival | 18 Season | Zoriana Pavlyshyn (Ilenko) | GTGR-1801-1390, процитовано 30 грудня 2024
  17. ↑ Зоряна Іленко дебютувала як художник. Львівський репортаж.
  18. ↑ «АРГУМЕНТ» - «ОБОЗу» (28 квітня 2005). Архівна справа Януковича. OBOZREVATEL (рос.). Процитовано 30 грудня 2024.
  19. ↑ Держоргани залишають свої двері закритими для преси. Свобода Висловлювань в Україні. 06 травня 2004.
  20. ↑ Держоргани залишають свої двері закритими для преси. Права людини в Україні. Процитовано 30 грудня 2024.
  21. ↑ ВО "Тризуб" ім. С.Бандери :: БАНДЕРІВЕЦЬ. old.banderivets.org.ua. Процитовано 30 грудня 2024.
  22. ↑ ігор білозір. SlideShare (англ.). 11 вересня 2015. Процитовано 30 грудня 2024.
  23. ↑ Через кримінальну справу проти Кучми журналістів звільняють з роботи. Українська правда (укр.). Процитовано 30 грудня 2024.
  24. ↑ Конфлікт між львівською міліцією й цивільними журналістами не вичерпано. detector.media (укр.). 29 жовтня 2002. Процитовано 30 грудня 2024.
  25. ↑ Горбенко, С. А. (5 травня 2000). Тайный ящик Пастернака. SAGOR (ru-RU) . Процитовано 30 грудня 2024.
  26. ↑ ↑ Во Львове отметили влиятельных представителей общины. ZIK. 30 вересня 2018. Процитовано 27 грудня 2024.
  27. ↑ Львівський журналіст півмісяця провів в полоні у терористів у Слов'янську. Процитовано 27 грудня 2024.
  28. ↑ Zaxid.net (12 травня 2014). Львівського журналіста у Слов’янську тримали у підвалах СБУ. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 30 грудня 2024.
  29. ↑ Львівський журналіст 15 діб провів в полоні у Слов’янську - 24 Канал. 24tv.ua (укр.). Процитовано 30 грудня 2024.
  30. ↑ Журналіст Юрій Лелявський повернувся до Львова з полону сепаратистів. imi.org.ua (укр.). Процитовано 30 грудня 2024.
  31. ↑ Бориницька свята гора: від руйнувань до допомоги армії завдяки безмежній довірі Богові. Українська Греко-Католицька Церква (укр.). Процитовано 30 грудня 2024.
  32. ↑ Павлишин, З. Я. (2016). Використання електронних засобів для покращення відносин між державою та суспільством. Ефективність державного управління. № 1-2(1). с. 197—202. ISSN 2070-4011. Процитовано 30 грудня 2024.
  33. ↑ Павлишин, З. Я. (2016). Структурно-функціональний аналіз використання інформаційних технологій і систем у державному управлінні. Ефективність державного управління. № 3. с. 162—166. ISSN 2070-4011. Процитовано 30 грудня 2024.
  34. ↑ Павлишин, З. Я. (2018). Електронне урядування як інструмент модернізації державного управління. Інвестиції: практика та досвід (укр.). № 24. с. 119—124. ISSN 2306-6814. Процитовано 30 грудня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Павлишин_(Іленко)_Зоряна_Ярославівна