Павловська республіка
Павловська республіка (пол. Rzeczpospolita Pawłowska, біл. Паўлаўская Республіка, лит. Paulavos respublika) — маєток Павлово у Віленському повіті Речі Посполитої, в якому у другій половині XVIII століття були проведені кардинальні соціально-економічні реформи, в результаті яких сформоване місцеве самоврядування.
У 1767 році священик Павло Ксаверій Бжостовський (Берестовський) придбав маєток Мереч (нині Меркине[lt] в Шальчинінкському районі Литви), яке на свою честь назвав Павлово. Новий власник, який був прихильником ідей Просвітництва, провів широкі реформи, спрямовані на поліпшення життя селян.
.jpg)
У 1769 році за їхньої згоди Бжостовський видав Статут, згідно з яким скасовувалося кріпацтво, селянам надавалася особиста свобода і право покинути маєток за умови виплати боргів і знаходження собі заміни. Селяни були розділені на чотири категорії: пеняжники, бояри, тяглі та ектники. Перші три отримали великі господарства, за які несли відповідно грошову, грошово-відробіткову і відробіткову повинності.
У 1786 році практично вся фільваркова (панська) земля була поділена між селянами, при цьому відробіткову повинність було замінено грошовою (чиншем). В результаті переділу землі було ліквідоване черезсмужжя. Селяни отримали право безоплатно користуватися Мерецькою пущею, розпоряджатися власним майном (у тому числі частково землею), а також займатися ремеслом і торгівлею.
У маєтку був створений інститут місцевого самоврядування за прикладом двопалатного парламенту. Верхня палата складалася із призначених Бжостовським губернатора, намісника (писаря), тивуна й орендарів, а також виборних представників від селян: цензора, бурмістра, двох лавників, двох лісничих, двох мостівничих і десятників. Після ліквідації фільварку призначені власником особи втратили значення і були виведені зі складу палати, в якій станом на 1791 рік засідали цензор, підцензор, чотири стражника, бурмистр, чотири десятника (війта), піддесятники, два мостівника (будівельника) і чотири лісничих. Для засідань верхньої палати був спеціально побудований будинок.
Нижня палата, засідання якої проходили під головуванням губернатора і окремо від верхньої, складалася з усіх самостійних господарів наділів маєтку. У 1791 році Бжостовський замінив «парламент» на комісію з 12 чиновників і 8 призначуваних їм кожні 4 роки депутатів від селян.
Статут 1769 року для розгляду позовів між селянами вводив суд у складі губернатора, писаря, тіуна і двох обраних селянами лавників. Також була заснована каса, яка позичала селянам грошима, зерном і робочою худобою. У 1788 році було виділено 30 тисяч злотих на утримання постійного фельдшера і аптеки. У 1791 році суд був перетворений в щотижневий, що складався з виборних лавників. Апеляції на рішення подавалися у другій суд з трьох господарів наділів. Власним коштом Бжостовський оплачував роботу двох вчителів для дітей і дорослих, а пізніше відкрив школу, в якій викладалося читання, письмо, арифметика, релігія, географія краю, основи сільського господарства. Вчили також співу і давали деякі практичні уроки, в тому числі домашнього ремесла. Навчання основам сільськогосподарської науки згодом було розширено. У 1770 році Бжостовський видав підручник «Про землеробстві для вигоди господарів, які проживають в Павлово», що став першим підручником з сільського господарства в Речі Посполитій, а також підручник для селян про хвороби і ліки.
Павловською республікою була розроблена своя грошова система, планувався випуск власної монети.
Реформи сприяли розвитку капіталістичних відносин і зростання якості життя селян. Більшість поміщиків Речі Посполитої зустріли їх вороже, а прогресивно налаштовані кола наводили як приклад. Окремі положення Статуту Павлово мали паралелі і в інших маєтках поміщиків (наприклад, у маєтку Хрептовича Щорси), проте в цілому становище Павловської республіки було унікальним.
З селян чоловічої статі було організоване військо (міліція), яке передбачалося використовувати для оборони держави. Військо було забезпечено мундирами і зброєю одного калібру, що зберігалися в будинках селян. Республіку було укріплено фортецею з арсеналом і гарматами на оборонних валах.
Павловське військо взяло участь у повстанні Костюшка, у червні 1794 року його інспектував і високо оцінив Якуб Ясинський. Селяни Павловської республіки направили до повстанських загонів 150 бійців і дві гармати.
3 і 24 квітня 1794 року Павлово штурмували російські війська, в кінці місяця захопили маєток. Наприкінці 1794 року Бжостовський, розуміючи, що за підтримку повстання йому загрожує покарання, був змушений емігрувати і продати Павлово Ф. Мошинському на умови збереження його статусу. Збереглася легенда, що за кілька днів до від'їзду селяни подарували Бжостовському золотий перстень з подячним написом.
Надалі маєток перейшов у руки інших власників, які істотно підвищили повинності та скоротили права селян, однак Павлово ще довгий час дотримувався основних положень Статуту, доки республіка в 1824 році остаточно була ліквідована російською владою з відновленням кріпацької залежності.
Після від'їзду Бжостовський протягом п'яти років жив у Дрездені та Римі. Після повернення на батьківщину був парохом у селі Рукойні поблизу сучасного Вільнюса, де й помер у 1827 році.
- Brzostowski P. K. Pawłów od r. 1767 do r. 1795 od jednego domowego przyjaciela opisany. — Wiln-Warszawa, 1811.
- Ustawy stosujące się do dobrego porządku i powinności osiadłych ludzi w dobrach Pawłowie czyli Mereczu. — Wilno, 1771, 1791 (II wyd.).
- Кітурка І. Ф. Асветніцтва і аграрныя рэформы ў Вялікім Княстве Літоўскім у другой палове XVIII ст. [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Arche. — 2011. — № 6. — С. 203—230.
- Bartyś J. Rzeczpospolita Pawłowska na tle reform włościańskich w Polsce w XVIII wieku. — Warszawa: Iskry, 1982. — ISBN 83-207-0412-X.
- Obst J. Rzeczpospolita Pawłowska // i Litwa Ruś. — 1913. — Z. III. — S. 129-145.
- Rostworowski E. Reforma pawłowska Pawła Ksawerego Brzostowskiego // Przegląd Historyczny. — No. 1-2. — 1953.
- Hanna Widacka. Rzeczpospolita Pawłowska [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Muzeum Pałac w Wilanowie.
- Пазднякоў В. Паўлаўская рэспубліка // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: БелЭн, 2005. — Т. 2, С. 410—411.
- Історико-публіцистичний фільм Обратный отсчёт. Республика «Павлово». Крестьянская утопия. Ч.1 на YouTube та 2 на YouTube
- Ирена Колосовска. Pavlovo respublikai suteiktas valstybės saugomos teritorijos statusas [Архівовано 30 червня 2015 у Wayback Machine.]