Павловський Михайло Кузьмович
| Михайло Кузьмич Павловський | |
|---|---|
 Полковник | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 2 січня 1887 Горохів |
| Смерть | 1946 |
| Громадянство | .svg){kind=small} УНР |
| Військова служба | |
| Приналежність | УНР |
| Війни / битви | Перша Світова війна Звенигородсько-Таращанське повстання Українсько-радянська війна Перший зимовий похід Друга Світова війна |
Михайло Кузьмич Павловський (2 січня 1887, м. Горохів, Горохівський район, Волинська область— 194?) — полковник Армії УНР[1], член Української Центральної Ради. Під час Другої світової війни — капелан УПА.
У складі 14-го Фінляндського стрілецького полку брав участь у Першій світовій війні. Останнє військове звання в російській армії — прапорщик.
У 1917 році Павловський був одним з організаторів і учасник Ι, ΙΙ, ΙΙΙ Всеукраїнських військових з'їздів. У 1917 році був членом Всеукраїнської ради військових депутатів у Києві. Член Української Центральної Ради. У грудні 1917 — січні 1918 року — ад'ютант командувача Київського військового округу M. Шинкаря. З 20 лютого 1918 року — повітовий військовий начальник Звенигородського повіту Київської губернії. Влітку 1918 року був одним з організаторів Таращансько-Звенигородського повстання проти влади гетьмана П. Скоропадського. З 22 грудня 1918 року — ревізор-інструктор Директорії у справі реформування повітових військових управлінь. У березні 1919 року — організатор і командир 1-го Звенигородського полку Дієвої армії УНР. З квітня 1919 року — командир 2-го партизанського загону, що діяв на тилах радянських військ. З грудня 1919 року — начальник розвідки Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу.
З 18 травня 1920 року до лютого 1921 року — начальник контррозвідувального відділу штабу Армії УНР.
Згідно зі спогадами генерала Михайла Омеляновича-Павленка, «був особистим ворогом» отамана Юрка Тютюнника.
У 1920-х роках став священиком у Березинському повіті на Волині.
Пізніше, у 1943—1944 роках, був польовим військовим священиком (капеланом) в Українській повстанської армії. Взятий у полон НКВС. Подальша доля невідома.
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 323 с. ISBN 966-8201-26-4
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Коваленко Сергій Павловський Михайло Кузьмич/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
- ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |