Павловський Олександр Дмитрович
| Павловський Олександр Дмитрович | |
|---|---|
| Народився | 13 жовтня 1857  Chufarovod, Ростовський повіт, Ярославська губернія, Російська імперія |
| Помер | 8 жовтня 1946 (88 років) Сороки, Молдавська РСР, СРСР |
| Країна |  Російська імперія Румунське королівство |
| Діяльність | хірург |
| Alma mater | Військово-медична академія імені С. М. Кірова і Ярославська духовна семінарія |
| Заклад | Імператорська медико-хірургічна академіяd і Імператорський університет Святого Володимира[1] |
Олександр Дмитрович Павловський (13 жовтня 1857, Чуфарово — 8 жовтня 1946) — російський мікробіолог, хірург, доктор медицини, професор Київського університету, протягом тривалого часу працював у Києві. Прадід Данила Яневського.
У 1881 закінчив Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію. Потім понад 10 років вивчав медицину та працював у Німеччині та Франції, його вчителями були Рудольф Вірхов, Роберт Кох, Луї Пастер. У 1884 р. захистив дисертацію, здобувши ступінь доктора медицини.
У 1894 році з його ініціативи в Києві заснували «Товариство для боротьби із заразними хворобами». Створив і очолив першу пастерівську лабораторію, на базі якої в 1896 р. організували Бактеріологічний інститут, який він очолив і для якого під його керівництвом спорудили спеціальне приміщення.
Брав участь у російсько-японській війні (1904—1905), де надавав хірургічну допомогу пораненим у польових госпіталях. Під час Першої світової війни — начальник Київського госпіталю Червоного Хреста.
Професор Київського університету святого Володимира[2]. У 1919 р. разом із групою професорів цього вишу емігрував за кордон.
Автор понад 100 наукових праць, присвячених вивченню мікроорганізмів, що містяться в повітрі, механізму зараження туберкульозом, риносклеромою, розвитку хірургічних інфекцій, удосконаленню методів виготовлення протидифтерійної сироватки та одержанню нових видів сироватки проти стрептококової інфекції, правця та інше. Відомий своїми працями з військово-польової хірургії.
У 1897 році створив риносклерин — препарат для лікування риносклероми. У 1895 році вперше в Росії отримав протидифтерійну сироватку.
Серед наукових праць: «Бактеріологічні дослідження» (1886); «Боротьба із заразними хворобами» (1897); «Принципи і завдання сучасної хірургії» (1889); «Газова гангрена, газова флегмона і бронзова рожа. Етіологія їхня та клініка» (1917); «Висипний тиф і зворотний тиф» (1919).
Помер 8 жовтня 1946 року[3][4].
Правнуком Олександра Павловського є Данило Яневський[5].
- ↑ Волошун П. В. Привлечение студентов-медиков к деятельности Российского общества Красного Креста, The Involvement of Medical Students in the Activities of the Russian Red Cross Society // Историко-биологические исследования — 2017. — Т. 9, вып. 4. — С. 79–85. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
- ↑ Бактеріологічний Інститут. Старий (історичний) корпус 1896, в якому працювали Високович В. К., Павловський О. Д., Підвисоцький В. В., Тимофеєвський О. Д. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Біографічні сторінки із сімейного літопису одного роду (частина 43) [Архівовано 6 січня 2022 у Wayback Machine.]. (рос.)
- ↑ У деяких ресурсах стверджують, що це було в 1944 році.
- ↑ Яневський: Бог, що не так з Бандерою, згнила Конституція, хто такий Скрипін, масони / АНТИПОДИ [Архівовано 6 січня 2022 у Wayback Machine.] // ISLND TV.
- Народився Олександр Дмитрович Павловський [Архівовано 6 січня 2022 у Wayback Machine.]. — 2017. — 13 жовтня.
- Кафедра загальної хірургії № 1 [Архівовано 6 січня 2022 у Wayback Machine.] // Національний медичний університет імені О. О. Богомольця.
- Павловський Олександр Дмитрович [Архівовано 4 липня 2020 у Wayback Machine.]. (рос.)