Павлодарська область
52°18′ пн. ш. 76°57′ сх. д. / 52.300° пн. ш. 76.950° сх. д.
Павлодарська область | |||||
---|---|---|---|---|---|
(каз. Павлодар облысы) | |||||
| |||||
Адм. центр | Павлодар | ||||
Найбільше місто | Павлодар | ||||
Країна | Казахстан | ||||
Регіон | Північний Казахстан | ||||
| |||||
Номерний знак | S і 14 | ||||
Офіційна мова | казахська | ||||
Населення | |||||
- повне | 756755 осіб (2021[1]) (4,4%. 10-е) | ||||
- густота | 6,04 осіб/км² (6-е місце) | ||||
Етнікон | казахи — 48,8 %; росіяни — 37,9 %; українці — 5,1 %; німці — 2,8 %[2][3] | ||||
Площа | |||||
- повна | 119298,22 км² (4,6%. 11-е місце) | ||||
Часовий пояс | UTC+6 | ||||
Дата заснування | 15 січня 1938 | ||||
Аким | Бакауов, Булат Жумабекович | ||||
Вебсайт | офіційний сайт | ||||
Код ISO 3166-2 | KZ-55 | ||||
| |||||
|
Павлодарська область утворена в січні 1938 року[4]. Обласний центр — місто Павлодар, розташований на березі Іртиша, найбільшої річки Казахстану.
Область розташована на північному сході Республіки Казахстан і межує на півночі — з Омською, північному сході — з Новосибірською, на сході — з Алтайським краєм Російської Федерації, на півдні — із Східноказахстанською та Карагандинською областями, на заході з Акмолинською та Північноказахстанською областями Республіки Казахстан.
Вигідне розташування дозволяє зв'язуватися області з іншими державами і областями Казахстану по Південно-Сибірській і Середньосибірській залізницях, автомобільних, авіаційних, електронних, трубопровідних та річкових видах транспорту.
Велику частину області займає степова рівнина, яку казахи спрадавна називали Сариарка (в перекладі «Жовта рівнина»), — Золотий степ (Казахський дрібносопковик). Вона і справді зберігає в собі величезні багатства. На території області знаходиться Баянаульський національний парк — перлина Павлодарського Приіртишшя, одне з найкрасивіших місць Республіки Казахстан. Гори, соснові ліси, тваринний світ, озера Жасибай, Торайгир, Сабиндиколь справляють незабутнє враження. Тут знаходиться найбільша зона відпочинку і місце паломництва туристів зі всіх кінців Казахстану і Росії.
Клімат Павлодарської області різко-континентальний, характеризується холодною тривалою зимою (5,5 місяців), спекотним і коротким літом (3 місяці).
№ | Район, міські адміністрації | Площа, км² |
Населення, осіб (1989) |
Населення, осіб (1999) |
Населення, осіб (2009) |
Населення, осіб (2021) |
Центр | АО | НП |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | Аккулинський район | 8082,17 | 27702 | 19653 | 14593 | 12637 | Аккули | 10 | 23 |
2 | Актогайський район | 9778,01 | 29452 | 21056 | 15114 | 13169 | Актогай | 7 | 31 |
3 | Баянаульський район | 18507,75 | 38162 | 32985 | 28296 | 24022 | Баянаул | 13 | 38 |
4 | Железинський район | 7667,72 | 35785 | 26293 | 17849 | 15454 | Железинка | 12 | 33 |
5 | Іртиський район | 10190,20 | 41741 | 33129 | 20853 | 17379 | Іртиськ | 12 | 27 |
6 | Майський район | 18106,54 | 23667 | 16859 | 12601 | 10645 | Коктобе | 11 | 22 |
7 | Павлодарський район | 5842,19 | 37767 | 30799 | 27123 | 26826 | Павлодар | 13 | 38 |
8 | Теренкольський район | 6752,17 | 42180 | 31666 | 22208 | 20234 | Теренколь | 12 | 30 |
9 | Успенський район | 5494,16 | 31016 | 21395 | 13254 | 12624 | Успенка | 7 | 21 |
10 | Щербактинський район | 6848,66 | 37871 | 28967 | 21866 | 19246 | Шарбакти | 7 | 27 |
1 | Аксуська міська адміністрація | 8013,58 | 85958 | 73165 | 67665 | 72363 | Аксу | 7 | 33 |
2 | Екібастузька міська адміністрація | 18876,02 | 162178 | 151704 | 142511 | 146374 | Екібастуз | 13 | 29 |
3 | Павлодарська міська адміністрація | 633,21 | 351275 | 319312 | 338542 | 365782 | Павлодар | 3 | 8 |
Населені пункти з чисельністю населення понад 10000 осіб:
№ | Населений пункт | Населення, осіб (1989) |
Населення, осіб (1999) |
Населення, осіб (2009) |
Населення, осіб (2021) |
---|---|---|---|---|---|
1 | Павлодар | 330748 | 300503 | 317289 | 333190 |
2 | Екібастуз | 134627 | 127197 | 125012 | 129748 |
3 | Аксу | 47067 | 42264 | 41677 | 51866 |
4 | Павлодарське | 4398 | 4541 | 5319 | 10613 |
Населення — 756755 осіб (2021, 742475 у 2009[5], 806983 у 1999, 944754 у 1989).
Останніми роками демографічна ситуація в Павлодарській області характеризується збільшенням природного приросту населення (абсолютне число дітей, що народилися, в Павлодарській області збільшилося з 8,7 тис. 1999 року до 9,7 тис. 2003 року, що більше приблизно на 11,1 %). За станом на 1 січня 2004 року — 154,3 тисяч дітей у віці від 0-14 років (20,7 % від загальної чисельності), осіб у віці від 15-59 років — 498,1 тис. (66,8 %), літніх людей у віці 60 років і старше — 92,8 тисяч осіб (12,5 %).
В області проживають представники понад 70 національностей — казахи, росіяни, українці, німці, татари, білоруси та інші. За період 1999-04 рр. чисельність казахів в Павлодарській області зросла на 2,6 %. Питома вага міського населення — 64 %.
Роки | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 |
---|---|---|---|---|---|---|
Населення | 748 651 | ▼745 238 | ▼743 826 | ▼742 911 | ▲744 860 | ▲746 454 |
Роки | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 |
Населення | ▼742 276 | ▲744 363 | ▲746 163 | ▲747 055 | ▲749 154 |
Павлодарська область — один з головних індустріальних регіонів Казахстану. Історично тут сформувався один з найбільших в економічному просторі СНД територіально-виробничий комплекс з оптимальним поєднанням традиційно складних виробництв і підприємств, що займаються освоєнням мінеральної і вуглеводневої сировини.
Величезний природно-ресурсний потенціал області, наявність розвиненої виробничої і соціальної інфраструктури, високий науково-технічний потенціал, її місцеположення між Центральною Азією і Сибіром привертають пильну увагу промисловців і підприємців різних країн і континентів.
Крім того, до цих показників економічного рівня можна додати і інші привабливі галузі регіону: розвинена банківська сфера, динамічний розвиток малого і середнього бізнесу, наявність фахівців високого класу, сучасна транспортно-комунікаційна інфраструктура, присутність іноземних інвесторів, наявність державних програм розвитку. На території Павлодарської області склався багатогалузевий індустріальний комплекс.
Промисловий потенціал регіону визначають великі експортноорієнтовані промислові компанії. Ними виробляється вугілля, електро- і теплоенергія, глинозем, феросплави. На долю області припадає близько 7 % промислового виробництва Республіки, близько 70 % республіканського видобутку вугілля, 3/4 республіканського виробництва феросплавів, близько 40 % республіканського виробництва електроенергії і нафтопродуктів. В області є достатній потенціал для розвитку підприємств хімічної, машинобудівної і металообробної галузей.
В області активно діє близько 5 тис. підприємств різної форми власності. Найбільш великі з них: АТ «Алюміній Казахстану», філія «Аксуський завод феросплавів» АТ ТНК «Казхром», ТОО «Багатир Аксес Комір», АТ «Євроазіатська енергетична корпорація», АТ «Павлодарський нафтохімічний завод», АТ «Казахстантрактор», АТ «Павлодарський машинобудівний завод», АТ «Павлодарський картонно-руберойдовий завод» і багато інших. Більшість з них добре відомі не лише в республіці, але і за її межами.
Крім того, регіон має в своєму розпорядженні сировинну базу і виробничі потужності по переробці сільгосппродуктів. Енергетичне серце Казахстану — найбільші електростанції Екібастузські, Аксуська ГРЕС, а також череда великих теплостанцій, які обслуговують енергоємкі підприємства Павлодарського промислового комплексу. Безперечною перевагою цих електростанцій є близькість до вугільних джерел і споживачів електричної і теплової енергії.
Чимала роль в області приділяється і сільському господарству. Площу сільськогосподарських угідь регіону становить 11,2 млн га. Основною оброблюваною в області культурою є пшениця — близько половини площі посівів. Біля 15-17 % посівів припадає на інші зернові. Крім того, в області культивуються картопля, овочеві і баштанні культури.
Створений в області промисловий потенціал зумовив необхідність розширення транспортних комунікацій і транспортно-економічних зв'язків. Областю є складний транспортно-комунікаційний вузол: тут беруть початок найбільший казахстанський нафтопровід на південь країни (у місто Шимкент), лінії далеких передач електроенергії в різні регіони Казахстану і Росії, канал Іртиш — Караганда.
Археологічні дослідження вказують на те, що в Приіртиш'ї ще в доісторичні часи жили численні племена. Сліди стоянок давньої людини знайдені в Баянаульському районі, на березі Іртиша. Знайдені кам'яні знаряддя, кремнієві наконечники стріл і списів. Проходили тисячоліття, змінювалися культури різних племен. Тут кочували кимаки, усуні, кангли, наймани.
Перші експедиції на територію сучасного Павлодарського Пріїртиш'я почалися відразу ж після зміцнення державної влади в Сибіру і установи Тобольської губернії.
Прабатько Павлодару — поштовий форпост Коряковський виник на березі Іртиша 1720 року. 1838 року форпост був перетворений в однойменну станицю, а 1861 року — в місто Павлодар. Тоді ж, на початку 19-го століття намітився підйом сільського господарства, розвиток галузей по переробці сільськогосподарської сировини, гірничої справи. З другої половини 19-го століття ведеться розробка видобутку вугілля в Екібастузі, видобуток солі на озерах Коряковське і Великий Калкаман.
У першій половині 20-го століття з будівництвом залізниці Кулунда-Павлодар (1923) і розвитком судноплавства на Іртиші, господарство розвивається швидкими темпами. Павлодар, що став обласним центром 1938 року, виявився на перехресті судноплавної річки Іртиш і залізниці, отримав надійний зв'язок з Екібастузом, Уралом, Сибіром. Це послужило подальшому розвитку економіки міста і області. На місці дрібних майстерень виросли великі промислові підприємства.
З 1956 року Павлодар став одним з центрів освоєння цілинних і царинних земель. В результаті підйому цілини посівні площі області збільшилися в десятки разів. Видобуток вугілля і освоєння цілини дали потужний поштовх розвитку продуктивних сил Павлодарської області.
З 1949 по 1962 рік південь території Павлодарської області, входив в склад Семіпалатинського ядерного полігону.
Вигідне економіко-географічне положення, багатющі ресурси, наявність транспортних доріг, каналу Іртиш-Караганда сприяло тому, що в 1957 році був створений Павлодар-Екібастузський територіально-промисловий комплекс, до складу якого увійшли Павлодар, Екібастуз, Аксу (Єрмак). На основі дешевого Екібастузського вугілля створена енергетична база і отримали розвиток нові галузі промисловості: чорна і кольорова металургія, машинобудування, алюмінієва, нафтопереробна і хімічна.
Сьогодні Павлодарська область виділяється серед всіх областей високим промисловим потенціалом, має багатогалузеве сільське господарство, повністю забезпечує себе продуктами сільського господарства. Тут отримали розвиток всі види транспорту, окрім морського, і всі галузі невиробничої сфери.
Область займає одне з провідних місць в мінерально-сировинному комплексі Республіки Казахстан.
Загальна вартість балансових запасів твердих корисних копалини Павлодарського Приіртиш'я оцінюється в 460 мільярдів доларів. Це — вугілля і самі різні метали, включаючи золото, будівельні матеріали і багато що інше. Частина родовищ давно і успішно розробляється, на інших ведуться додаткові геолого-розвідувальні роботи, уточнюються реальні обсяги корисних копалини, умови видобутку.
У Павлодарській області зосереджено більш за третину всіх вугільних запасів Казахстану. Найбільші з родовищ — Екібастузське і Майкубенське, які зберігають, відповідно, 10,5 мільярда і 2,2 мільярда тонн енергетичної сировини. Перспективні для освоєння і дев'ять інших родовищ із загальним запасом вугілля близько трьох млрд тонн.
Особливість більшості всіх цих родовищ в тому, що вугілля в них залягає неглибоко місцями його пласти виходять прямо на поверхню землі. Через це видобуток виробляється відкритим способом. За перші півстоліття освоєння Екібастузського басейну здобуто понад 2 мільярди тонн вугілля.
Підготовлено до освоєння найбільше мідно-порфірне родовище «Бощекуль». Руди тут залягають близько від поверхні землі і містять в промисловій концентрації не лише мідь, але і молібден, срібло, інші коштовні метали. Загальні запаси міді у всіх родовищах складають три з половиною мільйони тонн.
Майже в 150 тонн оцінюються прогнозовані запаси родовищ золото, яке окрім цього дорогоцінного металу, містить також срібло, мідь, цинк, барит. Ці метали добуваються в основному (близько 300 тисяч тонн руди на рік, з якої виплавляється 300 кілограмів золота, п'ять тонн срібла і 500 тонн цинку (на 2004 рік)) на Майкаїнському родовищі.
Родовища кобальту оцінюються в 14 тисяч тонн, нікелю — в 251 тисяча тонн, марганцю — в 70 тисяч тонн. Найважливіша особливість рудних запасів краю — їх багатокомпонентний склад: окрім основних названих металів, вони містять молібден, берилій, індій, талій, галій, кадмій, германій, селен, телур тощо. В області знайдені родовища малахіту і бірюзи. Деякі фахівці вважають, що є реальні передумови для виявлення технічних і ювелірних алмазів. У Павлодарському Приіртиш'ї відсутні відкриті родовища нафти і газу, проте, майже половину території області займає Приіртишська западина, яку геологи вважають перспективною на величезні запаси вуглеводневої сировини. Прогнозні ресурси нафти оцінюються в 315 мільйонів тонн, а газу в 148 мільярдів кубічних метрів.
В області налічується 89 родовищ так званих загальнопоширених корисних копалини: це сировина для виробництва різних будівельних матеріалів, для потреб промисловості і для інших цілей. Так, наприклад, Карасорське родовище формувальних пісків — найбільше в СНД. Приблизно 700 мільйонів тонн коштовної сировини зберігає Сухановське родовище каолінових вогнетривких глин.
У регіоні великі водні ресурси. По території області протікають більше 140 річок. Об'єм річного стоку Іртиша — близько ста тисяч кубічних кілометрів. Унікальний канал Іртиш-Караганда, що не має аналогів у світі. Майже на всьому 500-кілометровому протязі іртишська вода по ньому тече в гору, долаючи вододіл в півкілометра заввишки, оснащені 22 насосними станціями. Без каналу неможливий був би розвиток вуглевидобування і енергетики в Екібастузі, чорної металургії в Караганді.
У Павлодарській області налічується 1200 великих і малих озер. Близько сотні з них прісні, а решта солоні. На території області розвідано одинадцять родовищ підземних вод з експлуатаційними запасами 3,8 мільйона кубічних метрів на добу. Всі вони придатні для пиття і зрошування.
- ↑ Чисельність населення Республіки Казахстан згідно з даними Перепису населення 2021 року (казах.)(рос.)
- ↑ Агентство Республіки Казахстан по статистці. Архів [Архівовано 2013-11-13 у Wayback Machine.]: Національний склад населення Республіки Казахстан і його областей (том 1) [Архівовано 2011-08-16 у Wayback Machine.]
- ↑ Чисельність населення за областями, містами і районами, статтю і окремими віковими групами, окремими етносами на 1 січня 2010[недоступне посилання]
- ↑ День рождения Павлодарской области [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.] на Gorodpavlodar.kz (рос.)
- ↑ А.А. Смаилов (2011). Население Республики Казахстан: Итоги Национальной переписи населения Республики Казахстан 2009 года (PDF) (Звіт) (російська) . Т. 1. Астана: Агентство Республики Казахстан по статистике. с. 242. Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2018. Процитовано 22 травня 2019.
- ↑ Чисельність населення на початок року, регіони Республіки Казахстан, 2003—2012. Архів оригіналу за 30 січня 2014. Процитовано 12 лютого 2013.
- ↑ Чисельність населення Республіки Казахстан по областях на 1 січня 2013 року[недоступне посилання з квітня 2019] (казах.), (рос.)
- Офіційний сайт акимату Павлодарської області [Архівовано 6 серпня 2019 у Wayback Machine.] (казах.), (рос.), (англ.)
- Погода у Павлодарській області. Казахстан [Архівовано 18 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- Казахстан. Павлодарська область [Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
Це незавершена стаття з географії Казахстану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |