Перейти до вмісту

Павутинна мозкова оболона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павутинна мозкова оболона
Тверда мозкова оболона хребта відкрита, видно павутинну оболону.
Деталі
ПопередникНервовий гребінь
Частина відмозкові оболони
СистемаЦентральна нервова система
Артеріявідсутні. Живлення відбувається за допомогою цереброспінальної рідини
Венавідсутні
Нерввідсутні
Ідентифікатори
ЛатинаTunica Arachnoidea Encephali
MeSHD001099 Редагувати інформацію у Вікіданих
NeuroNames1464 Редагувати інформацію у Вікіданих
TA98A14.1.01.201 Редагувати інформацію у Вікіданих
TA25386 Редагувати інформацію у Вікіданих
FMA9591 Редагувати інформацію у Вікіданих
Анатомічна термінологія

Павутинна мозкова оболона (лат. tunica arachnoidea encephali) — одна з трьох мозкових оболон, які покривають головний та спинний мозок. Вона утворена як похідна мезектодерми нервового гребеня ембріона.

Структура

[ред. | ред. код]

Павутинна мозкова оболона розташована між двома іншими мозковими оболонами — більш поверхневою й набагато товщою твердою мозковою оболоною та більш глибокою м'якою мозковою оболоною, від якої її відокремлює субарахноїдальний простір. Павутинна оболона — тоненька, напівпрозора, не має судин. Вона щільно прилягає до звивин мозку, але не заходить у борозни (за винятком поздовжньої щілини, яка розділяє ліву та праву півкулі головного мозку), внаслідок чого між судинною й павутинною оболонами утворюються підпавутинні (субарахноїдальні) цистерни (лат. cisternae subarachnoideae), заповнені спинномозковою рідиною (лат. liquor cerebrospinalis), за рахунок якої й відбувається живлення самої павутинної оболони. Спинномозкова рідина циркулює під павутинною оболоною в субарахноїдальному просторі в межах сітки трабекул, що простягаються між павутинною й м'якою оболонами. Павутинна оболона утворює так звані пахіонові / павутинні грануляції, через які спинномозкова рідина (ліквор) виходить із субарахноїдального простору й потрапляє до кров'яного русла. Грануляції, названі пахіоновими по імені дослідника Антоніо Паккіоні (Пахіоні), являють собою невеликі виступи, що проходять через тверду мозкову оболонку й сягають венозних синусів мозку.

На відміну від твердої мозкової оболони, яка має багату судинну сітку й живиться багатьма артеріями, павутинна оболона та м'яка оболона, що знаходиться під нею, зазвичай судин не мають.

Павутинна й тверда мозкові оболони прилягають щільно одна до одної в черепі й протягом хребетного каналу й далі до крижового сегменту S2, де ці дві оболони зливаються в одну кінцеву нитку (лат. filum terminale), яка кріпиться до кінця куприкового кінця хребетного каналу. Між твердою та павутинною мозковими оболонами знаходяться вени, що поєднують венозну систему мозку з венами твердої мозкової оболони[1].

Павутинну й м'яку мозкові оболони в спеціальній літературі іноді розглядають як єдину структуру — лептоменінкс (leptomeninx, від грец. λεπτός, що означає «тонкий»). Відповідно тверда оболона грецькою мовою називається пахіменінкс (pachymeninx). Ці грецькі терміни фігурують у назвах захворювань відповідних мозкових оболон — лептоменінгіту та пахіменінгіту[2]

Функція

[ред. | ред. код]

Ліквор (спинномозкова рідина) циркулює в субарахноїдальному просторі (просторі між арахноїдальною й м'якою оболонами). Ця рідина виробляється хоріоідними судинним сплетенням шлуночків мозку, які безпосередньо зв'язані з субарахноїдальним простором. Спинномозкова рідина — прозора, безбарвна, виробляється приблизно на 500 мл / добу. Рівень електролітів, рівень глюкози та рН майже відповідають подібним рівням у плазмі крові, але наявність крові в лікворі завжди є ненормальним явищем[3].

Етимологія

[ред. | ред. код]

Назву «павутинна» ця оболона одержала за подібний до павутиння вигляд трабекул, які простягаються вниз через субарахноїдальний простір і прикріплюються до м'якої мозкової оболони (лат. pia mater — «ніжної матері»).

Додаткові зображення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Microscopic Morphology and Histology of the Human Meninges». Mar2005. p22-34.
  2. «Overview of Adult Traumatic Brain Injuries.» Retrieved on 2008-01-16. «The Distribution of arachnoid membrane within the velum interpositum». Acta neurochirurgica Sept2012Vol 154 Issue 9, page 1711—1715. Authors: Zhang, Xi-an; Qi, Songtao; Fan, Jun; Huang, Guanglong; Peng, Junxiang; Xu, Jiaming.
  3. «The intracranial arachnoid mater». Child's Nervous system; Jan2013, Vol29, Issue 1, p17-33, 17p. Authors: Adeeb, Nimer; Deep, Aman; Griessernauer, Christoph; Mortazavi, Martin; Watanabe, Koichi; Loukas, Marios; Tubbs, R.; Cohen, Aaron.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Анатомія людини Том 2. 7-е видання. Головацький А. С. Черкасов В. Г. 2019. «Книжковий дім». 456 сторінок. ISBN 978-966-382-753-7 / Головний мозок. Оболони головного мозку. С. 309—313

Література

[ред. | ред. код]
  • Анатомія за Греєм для студентів: 5-е видання / Річард Л. Дрейк, А. Вейн Фогль, Адам В.М. Мітчелл. Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Медицина». 2024. Кількість сторінок: ≈1296 (кольорові, великоформатні) ISBN: 978-617-505-970-8 / Розділ 2. Спина. Топографічна анатомія. Спинний мозок. Мозкові оболони; Розділ 8. Голова та шия. Топографічна анатомія. Мозкові оболони. Павутинна мозкова оболона.
  • Атлас анатомії людини з латинською термінологією: 7-е видання / Френк Г. Неттер. наукові редактори Леся Матешук-Вацеба, Лариса Смольська, Дзвенислава Коваль-Гнатів. Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Медицина». 2023. С. — 655 (кольорові, великоформатні). ISBN: 978-617-505-869-5 / РОЗДІЛ 2. ГОЛОВА І ШИЯ. Оболони і мозок.