Координати: 44°30′17″ пн. ш. 33°35′52″ сх. д. / 44.50472° пн. ш. 33.59778° сх. д. / 44.50472; 33.59778
Очікує на перевірку

Палакіон (фортеця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палакіон
грец. Παλάκιον
44°30′17″ пн. ш. 33°35′52″ сх. д. / 44.50472° пн. ш. 33.59778° сх. д. / 44.50472; 33.59778
КраїнаУкраїна Україна
ТаврикаТаврія
Типфортеця

Палакіон. Карта розташування: Україна
Палакіон
Палакіон
Палакіон (Україна)
Палакіон. Карта розташування: Росія
Палакіон
Палакіон
Палакіон (Росія)
Мапа

Палакіон (грец. Παλάκιον), згідно свідчень Страбона — скіфська фортеця в степах Криму[1].

Інформація про фортецю міститься в написі на могильному камені жителя Херсонеса, який загинув у битві біля стін Палакіона, що сталася, можливо, в ході Діофантових воєн[2].

Цар Скілур і Палак. Барельєф з Неаполя Скіфського.

Страбон припускає, що Палакіон, Хабон та Скіфський Неаполіс були названі на честь синів скіфського правителя Скілура (Палака, у разі Палакіона)[1]:

«У Херсонесі є також укріплення, які побудував Скілур та його сини. Ці укріплення - Палакій, Хаб і Неаполь - служили їм опорними пунктами проти полководців МітрідатаСтрабон. Географія, VII, 4.3[3]

  Петер Симон Паллас[4], а за ним — археолог Іван Бларамберг та інші дослідники[5], пов'язували назву Балаклави з Палакіоном, але цьому немає ніяких історичних свідоцтв.

У VII-VI ст. до н. е. тут мешкали таври, які іменували своє селище Плакій (Палакій, Палакіон). Згодом їх потіснили греки-колоністи, котрі назвали це місце Символон. Зараз це чачтина Балаклавського міськрайону м. Севастополя[6].

Археолог Т. Н. Висотська висунула гіпотезу, що Палакіоном було Усть - Альминське городище[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б «Palakion», «Der Neue Pauly». Herausgegeben von: Hubert Cancik, Helmuth Schneider (Antike), Manfred Landfester (Rezeptions — und Wissenschaftsgeschichte). Brill Online, 2015. (retrieved 9 September 2015)
  2. «Палакион», на сайте Национального заповедника Херсонеса Таврического
  3. Страбон. География. Пер. с др.-греч. Г. А. Стратановского под ред. О. О. Крюгера, общ. ред. С. Л. Утченко. 2-е изд., репр. Москва: издательство Ладомир, 1994. 944 с. isbn=5-86218-054-0. Серия «Памятники исторической мысли»
  4. «Балаклава» в sevastopol.info
  5. История Балаклавы. krim.biz.ua. Процитовано 14 травня 2019.
  6. Вирський Д.С. БАЛАКЛАВА // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.
  7. Вьісотская Т. Н. (1989). Скифские городища (рос.) . Симферополь: "Таврия".

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Латышев В.В. Известия древних писателей греческих и латинских о Скифии и Кавказе, т. 1–2. СПб., 1896–1904
  • Зевакин Е.С., Пенчко Н.А. Из истории социальных отношений в генуезских колониях Северного Причерноморья в XV веке. "Исторические записки", 1940, № 7

Посилання

[ред. | ред. код]