Палаццо Ручеллаї
Палаццо Ручеллаї | |
Дата створення / заснування |
1451 ![]() |
---|---|
![]() | |
Відомий під іменем |
Maison Palla Ruccellai[1] і Rucellai palace[2] ![]() |
Країна |
![]() ![]() |
Адміністративна одиниця |
Флоренція[3] ![]() |
Власник |
Giovanni di Paolo Rucellaid ![]() |
Замовник |
Giovanni di Paolo Rucellaid ![]() |
Виробник |
Бернардо Роселліно ![]() |
Архітектор |
Леон-Баттіста Альберті ![]() |
Архітектурний стиль |
Архітектура Відродження ![]() |
![]() ![]() |
43°46′17″ пн. ш. 11°14′59″ сх. д. / 43.77127778° пн. ш. 11.24959722° сх. д.
Палаццо Ручеллаї (італ. Palazzo Rucellai) — палац епохи Відродження у Флоренції, зведений Бернардо Росселліно між 1446 та 1451 рр. за проєктом Леона Альберті, на замовлення флорентійця і мецената епохи Відродження Джованні Ручеллаї (не плутати з поетом Джованні Ручеллаї).
Фасад будівлі вважають одним з перших зразків світської архітектури епохи Відродження, з пілястрами та антаблементом як основними елементами композиції. Стіни справляють враження могутності, особливо великий руст на стіні першого поверху, на якому розташовувався цойґгаус. Кожен з трьох поверхів будівлі, на зразок римського Колізею, декорований пілястрами одного з трьох класичних ордерів: на першому поверсі — доричний, (у Колізеї тосканський), на другому Альберті помістив замість іонічного ордера пілястри з оригінальною капітеллю, розробленою ним самим, а третій поверх прикрашає коринфський ордер у дещо спрощеному варіанті. Вікна на другому і третьому поверхах здвоєні під арками.
Внутрішній дворик палацу нагадує дворик Виховного будинку Брунеллескі (Ospedale degli Innocenti — Госпіталь невинних). Цілком імовірно, що його архітектором був не Альберті. Навпроти Палаццо — Лоджія Ручеллаї (Loggia Rucellai), де проводилися прийоми та бенкети для торгових партнерів, святкувалися весілля.
Документів, що свідчать про зведення Лоджії та Палаццо Леоном Альберті, немає, але так стверджує Джорджо Вазарі у своєму «Життєписі найславетніших живописців, скульпторів і зодчих», виданому в 1568 році.[4].
-
При денному освітленні
-
При вечірньому
-
Внутрішній дворик
-
Лоджія
- ↑ Vasari G. Vies des peintres, sculpteurs et architectes — Paris: 1841. — Vol. 2. — P. 133.
- ↑ Vasari G. Lives of the Most Excellent Painters, Sculptors, and Architects — Henry George Bohn, 1850. — Vol. 1. — P. 405.
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ Vasari, Le Vite delle più eccellenti pittori, scultori, ed architettori, ed.