Палац Кантакузіно
| Палац Кантакузіно | |
|---|---|
.jpg)
| |
  Палац Кантакузіно Палац Кантакузіно (Румунія) | |
| Країна |  Румунія[1] |
| Територіальна одиниця | Бухарест[1] |
| 44°26′55″ пн. ш. 26°05′18″ сх. д. / 44.44874° пн. ш. 26.08842° сх. д. | |
| Стиль | Боз-ар |
| Архітектор | Ion D. Berindeyd |
| Час заснування | 1902 |
| Сучасний стан | культурна пам'ятка Румунії державного рівняd[1] |
| Розташування | Каля Вікторієй |
| Сайт | georgeenescu.ro |
 | |
 Палац Кантакузіно у Вікісховищі | |
Палац Кантакузіно (рум. Palatul Cantacuzino) — палац у Бухаресті, Румунія, розташований на вулиці Каля Вікторієй. Він був побудований архітектором Іоном Д. Бериндеєм у стилі боз-ар і має кілька кімнат у стилі рококо. Сьогодні в ньому знаходиться музей Джордже Енеску.
.jpg)
Палац був побудований у 1901—1902 роках для Георге Григоре Кантакузіно, мера Бухареста і колишнього прем'єр-міністра, за планами Іона Д. Бериндея, у французькому стилі боз-ар. Після його смерті будівлю успадкував його син Михайло Г. Кантакузіно, який передчасно помер у 1929 році. Дружина Михайла Марія вийшла заміж у грудні 1939 року за композитора Джордже Енеску. 10 серпня 1913 року, наприкінці Другої Балканської війни, тут було підписано Бухарестський мирний договір.[2] Напередодні Другої світової війни в будівлі, відомій як палац Кантакузіно, також розміщувалася резиденція Ради міністрів.
Після смерті Джордже Енеску в 1955 році, його дружина у своєму заповіті вказала, що в палаці буде створено музей, присвячений митцю. У 1956 році було створено Національний музей Джордже Енеску.[3][4]
Екстер'єр і більшість приміщень виконані в стилі боз-ар, решта — у стилі рококо. Два леви на вході, а також ворота та огорожа в стилі Людовика XIV надають будівлі княжого вигляду. Палац мав славу місця в Бухаресті, де проводилися бали.[5] Для оздоблення інтер'єрів Георге Григоре Кантакузіно звернувся до найвідоміших художників того часу: Джордже Деметреску Мірея, Ніколає Вермонт та Костін Петреску. Ніколає Вермонт створив шість медальйонів (олія на полотні, вибитих на стіні), три з яких підписані і датовані 1907 роком. П'ять з шести медальйонів розміщені над дверима в коридорі, які вели до кімнат праворуч від входу. Два з них, «Пастух з вівцями» (рум. Cioban cu Oile) та «Селянка з посудиною» (рум. Țărăncuță cu Cofă), безпосередньо натхненні роботами Ніколає Григореску, під впливом якого перебував їх автор.[6]
На сьогоднішній день можна відвідати лише п'ять залів, решта зайняті різними установами.
-
Палац за часів Прекрасної епохи (1877—1916), до спорудження будівлі на перетині вулиць Каля Вікторієй та Страда Фрумоасе -
Деталь однієї з воріт -
Менша брама палацу -
Деталь меншої брами палацу -
Вид на палац з парою левів у стилі Людовика XIV біля входу -
Скляний та металевий вхід до палацу -
Стіна вхідної кімнати -
Ручка дверей у передпокої -
Двері в коридорі на першому поверсі -
-
Камінна труба в стилі рококо в приміщенні, де продаються квитки та сувеніри -
-
Деталь ліпнини епохи рококо в тій же кімнаті -
У тій же кімнаті -
Двері іншої кімнати, заповнені ліпниною -
Дивовижна, багато декорована стеля в салоні
_Palace,_Bucharest,_Romania,_1898-1906,_by_Ion_D._Berindey.jpg)
- ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ Mihaela Stoica. Palatul Cantacuzino, locul unde Nababul a interzis fumatul, iar George Enescu era oaspetele preferat al Marucăi. Pe Regina Maria o primea stând jos. Процитовано 12 грудня 2018.
- ↑ National Institute of Historical Monuments – Cantacuzino palace [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Dan Berindei, Sebastian Boniface – Bucharest Travel Guide ', Ed. Sport-Tourism, Bucharest, 1980
- ↑ Popescu, Alexandru (2018). Casele și Palatele Bucureștilor (рум.). Editura Cetatea de Scaun. с. 113. ISBN 978-606-537-382-2.
- ↑ Oprea, Petre (1986). Itinerar Inedit prin Case Vechi din București (рум.). Editura Sport-Turism. с. 37.
