Палац Національного військового кола
Палац Національного військового кола | |
---|---|
![]() | |
Країна | ![]() ![]() |
Територіальна одиниця | Бухарест[1] ![]() |
44°26′06″ пн. ш. 26°05′50″ сх. д. / 44.435082° пн. ш. 26.097143° сх. д. | |
Стиль | академізм ![]() |
Архітектор | Dimitrie Maimarolud ![]() |
Сучасний стан | культурна пам'ятка Румунії державного рівняd[1] ![]() |
![]() | |
![]() ![]() |
Палац Національного військового кола, також відомий як Палац Офіцерського кола (рум. Cercul Militar Național), розташований на вулиці Костянтина Міле в Бухаресті, Румунія. Він був побудований у 1911 році за проектом головного архітектора Дімітріє Маймаролу у французькому неокласичному стилі. Бенефіціаром було Офіцерське коло Бухарестського військового гарнізону, засноване у 1876 році.[2][3]
Палац був побудований на місці старого монастиря Сариндар; фонтан перед палацом носить його ім'я.[4] Будівництвом займалася команда на чолі з архітектором Маймаролу у співпраці з інженерами Ангелом Саліньї та Еліє Раду, разом з Полом Саліньї та Мірчею Раду;[5] внутрішнім оздобленням керував архітектор Ернест Доно.
У 1916 році, під час німецької окупації Бухареста у Першої світової війни інтер'єри будівлі були спустошені. Після закінчення війни палац був офіційно відкритий у 1923 році.[6] У комуністичний період назва була замінена на «Центральний будинок армії» (рум. Casa Centrală a Armatei). У 1989 році він був перейменований на «Національне військове коло» (рум. Cercul Militar Național).
- ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ Palatul Cercului Militar. ziarullumina.ro (рум.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 18 грудня 2014.
- ↑ Cercul Militar Național - Repere istorice. www.cmn.ro (рум.).
- ↑ Cristian Moisescu, Un monument bucureștean disparut – Biserica Mânăstirii Sărindar, Revista Muzeelor Monumentelor Istorice, 1976, p 61.
- ↑ Cercul Militar Național – Monografie. www.cmn.ro (рум.). Процитовано 25 грудня 2020.
- ↑ Constantin Kirițescu, România în anii primului Război Mondial, Editura Militară, București, 1987