Палац на пагорбі Вільгельма
Палац на пагорбі Вільгельма Schloss Wilhelmshöhe | ||||
---|---|---|---|---|
Західний фасад палацу. 2017 | ||||
Країна | Німеччина | |||
Територіальна одиниця | земля Гессен | |||
Місцезнаходження | Кассель | |||
51°18′54″ пн. ш. 9°24′58″ сх. д. / 51.315° пн. ш. 9.4161111111111° сх. д. | ||||
Стиль | класицизм | |||
Архітектор | Луї Сімон Дю Рі[fr] | |||
Час заснування | 1798 | |||
Спорудження | 1786—1798 | |||
Сучасний стан | пам'ятка культури[d] | |||
Розташування | Гірський парк Вільгельма | |||
Власник | Museumslandschaft Hessen Kassel | |||
Сайт | museum-kassel.de | |||
Палац на пагорбі Вільгельма у Вікісховищі |
Палац на пагорбі Вільгельма (нім. Schloss Wilhelmshöhe, де нім. höhe — пагорб, вершина) — це замок ландграфів Гессен-Кассельских, розміщений у нижній частині найбільшого у місті Кассель Гірського парку Вільгельма в Німеччині, на висоті 285 метрів, на одній лінії з монументальною статуєю Геркулеса. Ця лінія ділить парк на дві рівні частини і продовжується алеєю, що веде до центральної частини Касселя. У 2013 році він був вписаний до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[1].
Тепер — це Кассельська картинна галерея, в якій експонується зібрання пам'яток античної культури і галерея полотен старих майстрів.
Цей палац був побудований у вигляді широкомасштабного тричастинного комплексу, відкритого до парку в 1786–1798 роках для ландграфа Вільгельма IX за проєктами архітектора Луї Сімона Дю Рі[fr] (крило Вайзенштайна та церковне крило) та Генріха Крістофа Юсова[de] (середня секція). Бічні крила витягнуті, з напівкруглими розширеннями на вузьких боках. Середина розширень підкреслюється ризалітом, кожен з яких складається з восьми колон, які покривають два верхні поверхи, і завершується аттиком, що коронований вазами.
Під час наполеонівської окупації у 1806—1813 роках споруда була перейменована на Палац на пагорбі Наполеона і служила резиденцією для Жерома Бонапарта, короля Вестфалії.
У 1891—1918 роках Палац на пагорбі Вільгельма був офіційною резиденцією імператорської сім'ї, однак, він служив притулком і для самого імператора Вільгельма II під час сімейних або політичних криз.
Після Комп'єнського перемир'я 1918 року палац на короткий час став квартирою Великого штабу[de] Імперської армії Німеччини.
Під час Другої світової війни у лютому 1945 року палац був сильно пошкоджений бомбардуванням будівлі британської авіацією. З 1961 року відбувалося його відновлення під керівництвом архітектора Пауля Фрідріха Позененського[de].
У травні 1970 року під час зустрічі керівників Німецької Демократичної Республіки і Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) палац використовувався як Прес-центр. У 1980 році його відвідав під час свого візиту до ФРН президент Франції Валері Жискар д'Естен.
У центральній будівлі палацу розміщений музей, де експонуються колекція антикваріату і картини німецьких, італійських і іспанських художників, серед яких є твори Альбрехта Дюрера, Рембрандта, Франса Гальса та Рубенса. У старому білокам'яному крилі можна побачити меблі з XVIII і XIX століть у стилі класицизму і ампіру.
У 1948–1976 роках у палаці був Німецький музей шпалер і оббивки.
- ↑ Звіт про 37 сесію Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Пномпені (Камбоджа) unesco.de 16-27.06.2013 (нім.)