Перейти до вмісту

Палаючий острів (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Палаючий острів
АвторКазанцев Олександр Петрович Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Опубліковано1940 Редагувати інформацію у Вікіданих

«Пала́ючий о́стрів» (рос. Пылающий остров) — фантастичний роман Олександра Казанцева. Публікація роману започаткувала 60-річну літературну кар'єру автора. Спочатку це був сценарій «Ареніда», який 1936 року здобув найвищу премію на конкурсі науково-фантастичних сценаріїв, згодом автор переробив його на повноцінний роман.

У 1940—1941 роках його друкувала «Піонерська правда», причому роман публікувався в газеті безпосередньо в ході написання книги. Виправлення та доповнення вносилися в роман у 1957, 1962 та 1975 роках. Роман вважається одним із визначальних творів жанру радянської наукової фантастики.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Ареніда — це острів, на якому є природне джерело газу-каталізатора, який викликає реакцію сполучення кисню й азоту, наявних у повітрі, що супроводжується виділенням великої кількості тепла. Якоїсь миті ця реакція запустилася. Величезне багаття, на яке перетворився острів, пожирає кисень з атмосфери планети, поступово роблячи її поверхню непридатною до проживання. У романі показано картину катастрофи планетарного масштабу та реакцію на неї радянського й капіталістичного суспільств. Якщо в СРСР будують на основі природних печер герметичні підземні притулки для евакуації туди дітей та шукають спосіб погасити реакцію, то капіталісти будують такі самі притулки для мільйонерів. Решта мешканців, нездатних купити квиток у рятівну печеру, впадає у відчай і гріхи. Наприкінці роману радянським ученим та інженерам за допомогою потужного спрямованого вибуху таки вдається зруйнувати острів і зупинити реакцію.

Також, згідно з романом, 30 червня 1908 року в Сибіру сталося не падіння метеорита, а аварія іншопланетного корабля з атомним двигуном. Іншопланетянка, яка вижила в катастрофі, деякий час жила з місцевим тунгуським племенем.

Вплив

[ред. | ред. код]

За словами кандидата технічних наук Миколи Дорожкіна, гіпотеза Казанцева про аварію інопланетного корабля сколихнула науковий інтерес до тунгуської загадки. Сергій Корольов направив до тунгуської тайги групу своїх співробітників та виділив для пошуків уламків інопланетного корабля гелікоптер. До складу експедиції входив льотчик-космонавт Георгій Гречко. За його спогадами, дізнавшись про безрезультатність експедиції, Корольов сказав: «А шкода, що ви нічого не знайшли…»[1].

У район падіння тунгуського тіла потягнулися десятки дослідницьких експедицій.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Николай Дорожкин. Как русский писатель-фантаст научил американцев показывать космос // Независимая газета : газета. — 2017. — Число 25. — 10. Архівовано з джерела 28 березня 2024.