Паличка синьогнійна
Паличка синьогнійна | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() P. aeruginosa на агарі
| ||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Pseudomonas aeruginosa Schroeter 1872, Migula 1900 | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Pseudomonas aeruginosa (також відома як Паличка синьогнійна[1], Pseudomonas pyocyanea) — грам-негативна аеробна паличковидна бактерія, яка пересувається за допомогою одного джгутика[2]. P. aeruginosa є опортуністичним патогеном людини, деяких тварин та рослин[3], спричинюючи нозокоміальні інфекції у людини[4], лікування яких ускладнюється через резистентність до низки антибіотиків[5][6].
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/82/Pseudomonas_aeruginosa_pyoverdin.jpg/220px-Pseudomonas_aeruginosa_pyoverdin.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/5e/Pseudomonas_aeruginosa_pyocyanin.jpg/220px-Pseudomonas_aeruginosa_pyocyanin.jpg)
Клітини бактерій виду — прямі або скривлені палички розмірами 1-5 х 0,5-1,0 мікрон, монотрихи. За типом метаболізму — хемоорганогетеротрофи, аероби або факультативні анаероби (денітрификатори).
Росте на м'ясо-пептонному агарі (МПА), де утворює великі напівпрозорі слизуваті колонії синьо-зеленого забарвлення з перламутровим відтінком, які мають специфічний запах жасмину, фіалок, або мигдалю, який квітне; середовище забарвлюється в синьо-зелений відтінок. На [[М'ясо-пептонний бульйон|я'ясо-пептонному бульйоні (МПБ) утворюються помутніння і плівка, також приймає синьо-зелений відтінок. На агарі Плоскірєва виростають колонії інтенсивного жовтого кольору, які через 48 годин стають коричневими, в'язкими. Росте при температурах до 42 °C (оптимум — 37 °C), селективне середовище — ЦПХ-агар (живильний агар з цетилпіридинію хлоридом). Утворює екзопротеази. На твердих поживних середовищах популяція розпадається на три форми: R-, S- і M- форми[7].
Синьогнійна паличка має слабкі цукролітичні властивості. Розкладає до кислоти лише глюкозу. Значно вище виражена протеолітична активність: розріджує желатин і згорнуту сироватку крові, спричинює зброджування молока і гідролізує казеїн. Відновлює нітрати до нітрітів, не утворює індол і сірководень.
Продукує характерні пігменти:
- піоціанін (феназіновий пігмент, забарвлює живильне середовище в синьо-зелений відтінок, екстрагується хлороформом),
- піовердін (жовто-зелений пігмент, який флюоресцує в ультрафіолетових променях)
- піорубін (бурого відтінку).
- піомеланін (темно-коричневий) [8]
Першим описав ранову інфекцію А. Люкке (1892 рік), спостерігаючи за характерним синьо-зеленим забарвленням матеріалу після перев'язування ран.
Pseudomonas aeruginosa виявляється при абсцесах і гнійних ранах, асоціюється з ентеритами та циститами[9]. P. aeruginosa є одним з найпоширеніших збудників нозокоміальних інфекцій з огляду на те, що особливо легко уражає осіб з ослабленим імунним статусом. Факторами патогенності P. aeruginosa є наявність рухливості, утворення токсинів, продукція гідролітичних ферментів. Прогноз погіршується високою резистентністю до дії багатьох антибіотиків[10]. P. aeruginosa стійка до дії багатьох беталактамів, аміноглікозидів, фторидів хінолону[11] та є причиною найрізноманітніших захворювань у людини: сепсису, гнійного менінгіту, остеомієліту, артриту, отиту, пневмонії, плевриту, абсцесів печінки та мозку, запалення сечостатевої системи, спричиняє харчові токсикоінфекції тощо[1]. Величезну роль бактерія відіграє у гнійно-запальних ускладненнях операційних ран, опіків, які зводять нанівець лікування й часто призводять до летального наслідку[1].
Деякі штами здійснюють руйнування вуглеводнів, зокрема формальдегіду[12].
Крім того, P. aeruginosa продукує екзотоксини: гемотоксин, лейкоцидин, гістотоксин, ентеротоксин[1]. Їхній синтез контролюється плазмідами. Також продукує низку ферментів, які є факторами агресії та підсилюють патогенні властивості: колагеназу (руйнує строму сполучних тканин і сприяє поширенню збудника); протеази (деякі з них блокують систему комплемента); лецитиназу, нейрамінідазу тощо.[1]
До факторів патогенності належать адгезини, які забезпечують прикріплення псевдомонад до епітеліальних клітин, та піоціанін, який сприяє пошкодженню тканин через продукування токсичних радикалів кисню[1].
Перебіг захворювання доволі тяжкий, що зумовлено наявністю у збудника великої різноманітності факторів патогенності, а також великої кількості R-плазмід, які визначають його стійкість до багатьох антибіотиків. Захворювання часто переходить у хронічну форму (уретрит, остеомієліт, цистит).
Основний метод діагностування — бактеріологічний з подальшою ідентифікацією збудника на основі молекулярних особливостей ДНК або рРНК. Фаго-, піоціно-, серотипування використовують у референс-лабораторіях.
Матеріалом для лабораторного аналізу є гній, рановий вміст, ексудат, сеча, жовч, ліквор, випорожнення. Pseudomonas aeruginosa добре росте на простих і диференціально-діагностичних поживних середовищах в аеробних умовах. Ідентифікують синьогнійну паличку за морфологічними, культуральними та біохімічними властивостями.
Серологічну діагностику проводять за допомогою реакції аглютинації з визначенням специфічних O- H-антигенів.
Розроблена асоційована вакцина, яка містить антигени синьогнійної палички[1].
- ↑ а б в г д е ж Гудзь С. П. Мікробіологія: підручник: [для студ.вищ.навч.закл.]/ С. П. Гудзь, С. О. Гнатуш, І. С. Білінська.—Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка,2009.—360с. ISBN 978-966-613-697-1
- ↑ Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. ISBN 0-8385-8529-9.
- ↑ Iglewski BH (1996). Pseudomonas. In: Baron's Medical Microbiology (Barron S et al, eds.) (вид. 4th ed.). Univ of Texas Medical Branch. (via NCBI Bookshelf) ISBN 0-9631172-1-1.
- ↑ Вспышки нозокомиальных инфекций, вызванных Pseudomonas aeruginosa, связанные с дефектами бронхоскопического оборудования. Антибиотики и антимикробная терапия. 24 березня 2003.
- ↑ Устойчивость pseudomonas aeruginosa к карбапенемам: уроки исследования MYSTIC. Фарматека. 8/9. 2007.
- ↑ Чувствительность полирезистентных штаммов Pseudomonas aeruginosa в отделениях интенсивной терапии: результаты исследования MYSTIC. Антибиотики и антимикробная терапия. 8 грудня 2003. Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 24 грудня 2008.
- ↑ П.В.Фурсова, Е.С.Милько, А.П.Левич (2008). Культивирование диссоциантов Pseudomonas aeruginosa в устовиях заданного лимитирования (PDF). Микробиология. 77 (1): 1—6.
- ↑ Hocquet, Didier; Petitjean, Marie; Rohmer, Laurence; Valot, Benoît; Kulasekara, Hemantha D.; Bedel, Elodie; Bertrand, Xavier; Plésiat, Patrick; Köhler, Thilo (10 2016). Pyomelanin-producing Pseudomonas aeruginosa selected during chronic infections have a large chromosomal deletion which confers resistance to pyocins. Environmental Microbiology. Т. 18, № 10. с. 3482—3493. doi:10.1111/1462-2920.13336. ISSN 1462-2920. PMC 5295658. PMID 27119970. Процитовано 2 лютого 2019.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) - ↑ Синегнойная палочка (Pseudomonas aeruginosa). ЛабоРУтория.
{{cite web}}
: Недійсний|deadurl=unknown-host
(довідка) - ↑ Панрезистентная Pseudomonas aeruginosa.
- ↑ Госпитальные инфекции, вызванные Pseudomonas aeruginosa. Распространение и клиническое значение антибиотикорезистентности. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 24 грудня 2008.
- ↑ Штамм бактерий Pseudomonas aeruginosa, разлагающий формальдегид. Описание изобретения. Архів оригіналу за 13 жовтня 2008. Процитовано 24 грудня 2008.
![]() | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (січень 2017) |
|
|
![]() |
Це незавершена стаття з бактеріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |