Перейти до вмісту

Палівізумаб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Палівізумаб
Систематична назва (IUPAC)
гуманізовані (від миші) моноклональні антитіла до протеїну F Респіраторно-синцитіального вірусу
Ідентифікатори
Номер CAS 188039-54-5
Код ATC J06BD01
PubChem ?
DrugBank DB00110
Хімічні дані
Формула C6470H10056N1700O2008S50 
Мол. маса 145388,51
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 70%
Метаболізм ?
Період напіврозпаду 18-20 днів
Виділення НД
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?(AU) ?(США)

Лег. статус

Prescription Only (S4) (AU) POM (UK) ℞-only (US)

Шляхи введення внутрішньом'язово

Палівізумаб (англ. Palivizumab) — гуманізоване моноклональне антитіло, розроблене за допомогою технології рекомбінантної ДНК, що використовується для запобігання важким випадкам хвороби, спричиненими респіраторно-синцитіальною інфекцією, що виробляється під торговою маркою «Synagis».[1][2] Препарат рекомендований для немовлят з високим ризиком при інфікуванні респіраторно-синцитіальною інфекцією через такі стани, як недоношеність або інші медичні проблеми, включаючи захворювання серця або легенів.[1][2] Найчастішими побічними ефектами препарату є гарячка та шкірний висип.[1][2] Палівізумаб є гуманізованим моноклональним антитілом, спрямоване проти епітопу в антигенному місці A білка F респіраторно-синцитіального вірусу. У двох клінічних дослідженнях III фази в педіатричній популяції палівізумаб знизив ризик госпіталізації внаслідок респіраторно-синцитіальної інфекції на 55 % і 45 %.[3] Палівізумаб вводять один раз на місяць шляхом внутрішньом'язової ін'єкції протягом усього сезону респіраторно-синцитіальної інфекції, який, згідно тенденцій минулих років, триває з середини вересня до середини листопада.[1][4][5] Палівізумаб націлений на білок злиття респіраторно-синцитіального вірусу[6], пригнічуючи його проникнення в клітину і тим самим запобігаючи розвитку інфекції. Препарат був схвалений для медичного використання в 1998 році.[7]

Медичне використання

[ред. | ред. код]

Палівізумаб застосовується для профілактики важких захворювань нижніх дихальних шляхів, спричинених респіраторно-синцитіальним вірусом, що потребують госпіталізації, у дітей із високим ризиком важкого перебігу респіраторно-синцитіальної інфекції[1][2][8]:

  • діти, народжені на 35 тижні вагітності або менше та менше 6 місяців на початку сезону респіраторно-синцитіальної інфекції;
  • діти віком до 2 років, які потребують лікування бронхолегеневої дисплазії протягом останніх 6 місяців;
  • діти віком до 2 років, які мають гемодинамічно значущі вроджені вади серця.[2]

Американська педіатрична академія опублікувала рекомендації щодо застосування палівізумабу. Останні оновлення цих рекомендацій базуються на новій інформації щодо сезонності респіраторно-синцитіальної інфекції, фармакокінетики палівізумабу, частоти госпіталізацій з приводу бронхіоліту, впливу гестаційного віку та інших факторів ризику на частоту госпіталізації внаслідок респіраторно-синцитіальної інфекції, смертності дітей, госпіталізованих внаслідок респіраторно-синцитіальної інфекції, ефекту профілактики ураження бронхоленевого апарату, і резистентних до палівізумабу ізолятів респіраторно-синцитіального вірусу.[9]

Профілактика респіраторно-синцитіальної інфекції

[ред. | ред. код]

Усім немовлятам молодше одного року, які народилися на терміні менше 29 тижнів (тобто ≤28 тижнів, 6 днів) вагітності, рекомендовано застосовувати палівізумаб. Немовлята віком до одного року з бронхолегеневою дисплазією (тобто ті, хто народився на терміні вагітності менше 32 тижнів і потребували додаткового кисню протягом перших 28 днів після народження) і діти молодше 2 років з бронхолегеневою дисплазією, які потребують медикаментозного лікування (зокрема, додаткового кисню, глюкокортикоїдів, діуретиків) протягом 6 місяців передбачуваного сезону респіраторно-синцитіальної інфекції рекомендується використовувати палівізумаб як профілактику захворювання.[9] Кокранівський огляд вказує, що профілактика респіраторно-синцитіальної інфекції палівізумабом є ефективною для зменшення частоти госпіталізації дітей з респіраторно-синцитіальною інфекцією.[10]

Оскільки ризик респіраторно-синцитіальної інфекції знижується після першого року після народження, використання палівізумабу для дітей старше 12 місяців зазвичай не рекомендується, за винятком недоношених дітей, які потребують додаткового кисню, бронхолітичної терапії або стероїдної терапії під час народження, якщо це їх другий сезон респіраторно-синцитіальної інфекції.[9]

Цільові групи профілактики респіраторно-синцитіальної інфекції

[ред. | ред. код]
  • Діти віком до одного року з гемодинамічно значущими вродженими вадами серця.
  • Немовлята віком до одного року з нервово-м'язовими розладами, що порушують здатність виводити виділення з верхніх дихальних шляхів, або з легеневими аномаліями.
  • Діти віком до 2 років з ослабленим імунітетом (зокрема, з тяжким комбінованим імунодефіцитом; діти віком до 2 років, які перенесли трансплантацію легень або трансплантацію стовбурових гемопоетичних клітин) під час сезону респіраторно-синцитіальної інфекції.
  • Діти з синдромом Дауна, які мають додаткові фактори ризику інфекцій нижніх дихальних шляхів, зокрема вроджені вади серця, хронічні захворювання легень або народились у передчасних пологах.
  • Немовлята корінних жителів Аляски та американських індіанців.

Рішення щодо профілактики палівізумабом для дітей у цих групах слід приймати в кожному конкретному випадку.[9]

Лікування респіраторно-синцитіальної інфекції

[ред. | ред. код]

Оскільки палівізумаб є пасивним антитілом, він неефективний у лікуванні респіраторно-синцитіальної інфекції, і його застосування не рекомендується за цим показанням.[9] Кокранівський огляд 2019 року не виявив відмінностей при застосуванні палівізумабу та плацебо щодо показників смертності, тривалості перебування в стаціонарі та побічних явищ у немовлят і дітей віком до 3 років із респіраторно-синцитіальною інфекцією.[11] Для того, щоб палівізумаб можна було рекомендувати як варіант лікування, необхідні триваліші клінічні дослідження.[12] Якщо немовля інфіковане респіраторно-синцитіальним вірусом, незважаючи на використання палівізумабу під час сезону інфекції, щомісячні введення палівізумабу можна припинити до кінця сезону респіраторно-синцитіальної інфекції через низький ризик повторної госпіталізації.[9] Тривають дослідження для визначення можливості лікування респіраторно-синцитіальної інфекції палівізумабом, а не лише для профілактики інфекції.[13]

Механізм дії

[ред. | ред. код]

Палівізумаб — це моноклональне антитіло, мішенню якого є глікопротеїн злиття (F) на поверхні респіраторно-синцитіального вірусу, який деактивує цей білок.[14] F-білок є мембранним білком, відповідальним за злиття вірусу з його клітиною-мішенню, і є практично незміненим серед підгруп респіраторно-синцитіального вірусу. Дезактивація білка F запобігає злиттю вірусу з мембраною клітини-мішені, та запобігає проникненню вірусу в клітину-господаря.[15][14]

Фармакодинаміка

[ред. | ред. код]

Палівізумаб продемонстрував значно вищу спорідненість і ефективність у нейтралізації підтипів A і B респіраторно-синцитіального вірусу порівняно з RSV-IGIV.[16] Введення 2,5 мг/кг палівізумабу призвело до концентрації препарату в сироватці бавовняних щурів 25-30 мкг/мл, і знизило титри вірусу на 99 % у їх легенях.[17]

Фармакокінетика

[ред. | ред. код]

Всмоктування і розподіл

[ред. | ред. код]

Метааналіз 2008 року виявив, що всмоктування палівізумабу було швидшим у дітей порівняно з дорослими (ka = 1,01/день проти ka = 0,373/день). Біодоступність цього препарату при внутрішньом'язовому введенні становить приблизно 70 % у здорових молодих людей.[18] Поточна рекомендація щодо імунопрофілактики респіраторно-синцитіальної інфекції полягає в застосуванні 5 доз по 15 мг/кг доз палівізумабу для підтримки концентрації в організмі вище 40 мкг/мл.[19] Об'єм розподілу препарату становить приблизно 4,1 літра.[18]

Виведення

[ред. | ред. код]

Кліренс палівізумабу становить приблизно 198 мл/добу. Період напіврозпаду цього препарату становить приблизно 20 днів при введенні 3 доз, які підтримують концентрацію в організмі, яка триватиме весь сезон респіраторно-синцитіальної інфекції (від 5 до 6 місяців). Мета-аналіз 2008 року оцінив кліренс у педіатричній популяції, враховуючи дозрівання та масу тіла, який продемонстрував значно нижчі показники порівняно з дорослими.[18]

Побічні ефекти

[ред. | ред. код]

При застосуванні палівізумабу найчастішими побічними ефектами є біль у горлі, нежить, почервоніння або подразнення в місці ін'єкції, блювання, діарея. Іншими серйозними побічними ефектами, які виникають при застосуванні препарату, є виражений шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, утруднене дихання.[20]

Протипоказання

[ред. | ред. код]

Протипоказаннями для застосування палівізумабу є реакції гіперчутливості під час застосування препарату. Повідомлялося про серйозні випадки анафілаксії після застосування палівізумабу. Ознаки гіперчутливості включають кропив'янку, задишку, гіпотензію та ареактивність. Про інші протипоказання для застосування палівізумабу не повідомлялося.[21] Необхідні подальші дослідження для визначення наявності взаємодії палівізумабу з іншими ліками, оскільки досі таких досліджень не проводилося.

Вартість

[ред. | ред. код]

Палівізумаб є відносно дорогим препаратом, флакон препарату на 100 мг коштує від 904 до 1866 доларів США.[22] Численні дослідження, проведені як виробником, так і незалежними дослідниками для визначення економічної ефективності палівізумабу, дали суперечливі результати. Гетерогенність цих досліджень ускладнює їх порівняння. Враховуючи, що немає єдиної думки щодо економічної ефективності палівізумабу, використання значною мірою залежить від місця надання допомоги та індивідуальних факторів ризику.[10][14][23]

Метааналіз 2013 року повідомив, що профілактика палівізумабом була домінуючою стратегією з додатковим співвідношенням витрат і ефективності 2526203 доларів США за рік життя з поправкою на якість. Він також показав додаткове співвідношення витрат і ефективності для недоношених дітей від 5188 до 791265 доларів США за за рік життя з поправкою на якість з точки зору отримувача допомоги.[24] Однак, як зазначалося раніше, економічна ефективність палівізумабу не визначена, і цей метааналіз є лише одним прикладом того, що суспільство може отримати користь від профілактики палівізумабом.

Історія розробки

[ред. | ред. код]

Важкість перебігу респіраторно-синцитіальної інфеції в немовлят і її поширеність у всьому світі спонукали до спроб розробки вакцини проти цієї інфеції. Станом на 2019 рік у світі не було схваленої вакцини для профілактики респіраторно-синцитіальної інфекції.[25] У 60-х роках ХХ століття вивчалась інактивована формаліном вакцина проти респіраторно-синцитіальної інфекції. В імунізованих цією вакциною дітей, які захворіли респіраторно-синцитіальною інфекцією, розвинулася важча форма хвороби, що проявлялася хрипами, гарячкою та бронхопневмонією. Ця важча форма хвороби призвела до 80 % госпіталізації серед імунізованих цією вакциною порівняно з 5 % у контрольній групі. Крім того, у наступні роки сталися 2 смерті серед вакцинованих цією вакциною після повторного зараження вірусом.[26] Подальші спроби розробити ослаблену живу вірусну вакцину з оптимальною імунною відповіддю і мінімальною реактогенністю були невдалими.[27] Подальші дослідження на тваринах показали, що внутрішньовенний імуноглобулін із високою нейтралізуючою активністю проти респіраторно-синцитіальної інфекції може захистити від інфікування респіраторно-синцитіальним вірусом. У 1995 році FDA схвалило використання імуноглобуліну проти респіраторно-синцитіальної інфекції під назвою «RespiGam» для профілактики серйозних інфекцій нижніх дихальних шляхів, спричинених респіраторно-синцитіальним вірусом, у дітей віком до 24 місяців із бронхолегеневою дисплазією або народжених у передчасних пологах.[28] Успіх застосування «RespiGam» продемонстрував ефективність імунопрофілактики, та спонукав до дослідження новіших технологій. Таким чином, палівізумаб був розроблено як антитіло, яке виявилося в 50 разів потужнішим за свого попередника. Він широко використовується для профілактики респіраторно-синцитіальної інфекції з 1998 року, коли він був схвалений.[29]

Палівізумаб, спочатку відомий під назвою MEDI-493, був розроблений як інструмент імунопрофілактики респіраторно-синцитіальної інфекції, який був легшим у застосуванні та ефективнішим, ніж поточні засоби того часу (90-ті роки ХХ століття).[30] Він розроблявся протягом 10 років компанією «MedImmune Inc.» шляхом поєднання ДНК людини та миші[31], зокрема, вироблення антитіл стимулювалося в моделі миші після імунізацією респіраторно-синцитіальним вірусом. В-клітини, що продукують антитіла, були виділені з селезінки миші та поєднані з клітинними лініями мишачої мієломи. Потім антитіла гуманізували шляхом клонування та секвенування ДНК як важкого, так і легкого ланцюгів моноклонального антитіла. Загалом моноклональне антитіло на 95 % схоже на інші людські антитіла, а решта 5 % мають походження з ДНК від миші.[17]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Synagis 100 mg/1 ml solution for injection - Summary of Product Characteristics (SmPC) - (emc). www.medicines.org.uk. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021. (англ.)
  2. ↑ а б в г д Synagis EPAR. European Medicines Agency (EMA). Процитовано 20 серпня 2020. (англ.)
  3. ↑ Prospective Study for the Use of Palivizumab (Synagis®) in High-risk Children in Germany. ClinicalTrials.gov. 2021.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  4. ↑ Borchers AT, Chang C, Gershwin ME, Gershwin LJ (груденьr 2013). Respiratory syncytial virus--a comprehensive review. Clinical Reviews in Allergy & Immunology. 45 (3): 331—79. doi:10.1007/s12016-013-8368-9. PMC 7090643. PMID 23575961. (англ.)
  5. ↑ CDC (18 грудня 2020). Trends and Surveillance for RSV in the US. Centers for Disease Control and Prevention (англ.). Процитовано 10 серпня 2021.
  6. ↑ Levinson W (2004). Medical Microbiology and Immunology (вид. 8th). Lange. с. 430. ISBN 9780071431996. (англ.)
  7. ↑ Long SS, Pickering LK, Prober CG (2012). Principles and Practice of Pediatric Infectious Disease (англ.). Elsevier Health Sciences. с. 1502. ISBN 978-1437727029.
  8. ↑ Santos da Silva GN, Monti Atik D, Antunes Fernandes JL, de Freitas do Nascimento D, Fazolo T, Duarte de Souza AP, Baggio Gnoatto SC (липень 2018). Synthesis of three triterpene series and their activity against respiratory syncytial virus. Archiv der Pharmazie. 351 (8): e1800108. doi:10.1002/ardp.201800108. PMID 29999539. (англ.)
  9. ↑ а б в г д е American Academy of Pediatrics Committee on Infectious Diseases; American Academy of Pediatrics Bronchiolitis Guidelines Committee (серпень 2014). Updated guidance for palivizumab prophylaxis among infants and young children at increased risk of hospitalization for respiratory syncytial virus infection. Pediatrics. 134 (2): 415—20. doi:10.1542/peds.2014-1665. PMID 25070315. (англ.)
  10. ↑ а б Andabaka T, Nickerson JW, Rojas-Reyes MX, Rueda JD, Bacic Vrca V, Barsic B (квітень 2013). Monoclonal antibody for reducing the risk of respiratory syncytial virus infection in children. The Cochrane Database of Systematic Reviews (4): CD006602. doi:10.1002/14651858.cd006602.pub4. PMID 23633336. (англ.)
  11. ↑ Sanders SL, Agwan S, Hassan M, van Driel ML, Del Mar CB (серпень 2019). Immunoglobulin treatment for hospitalised infants and young children with respiratory syncytial virus infection. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 8 (8): CD009417. doi:10.1002/14651858.cd009417.pub2. PMC 6708604. PMID 31446622. (англ.)
  12. ↑ Hu J, Robinson JL (листопад 2010). Treatment of respiratory syncytial virus with palivizumab: a systematic review. World Journal of Pediatrics. 6 (4): 296—300. doi:10.1007/s12519-010-0230-z. PMID 21080142. (англ.)
  13. ↑ Ferla S, Manganaro R, Benato S, Paulissen J, Neyts J, Jochmans D, Brancale A, Bassetto M (квітень 2020). Rational modifications, synthesis and biological evaluation of new potential antivirals for RSV designed to target the M2-1 protein. Bioorganic & Medicinal Chemistry. 28 (8): 115401. doi:10.1016/j.bmc.2020.115401. PMID 32143992. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)
  14. ↑ а б в Resch B (вересень 2017). Product review on the monoclonal antibody palivizumab for prevention of respiratory syncytial virus infection. Human Vaccines & Immunotherapeutics. 13 (9): 2138—2149. doi:10.1080/21645515.2017.1337614. PMC 5612471. PMID 28605249. (англ.)
  15. ↑ McLellan JS, Ray WC, Peeples ME (2013). Structure and function of respiratory syncytial virus surface glycoproteins. Current Topics in Microbiology and Immunology. 372: 83—104. doi:10.1007/978-3-642-38919-1_4. ISBN 978-3-642-38918-4. PMC 4211642. PMID 24362685. (англ.)
  16. ↑ Wu H, Pfarr DS, Losonsky GA, Kiener PA (2008). Immunoprophylaxis of RSV infection: advancing from RSV-IGIV to palivizumab and motavizumab. Current Topics in Microbiology and Immunology. 317: 103—23. doi:10.1007/978-3-540-72146-8_4. ISBN 978-3-540-72144-4. PMID 17990791. (англ.)
  17. ↑ а б Resch B (вересень 2017). Product review on the monoclonal antibody palivizumab for prevention of respiratory syncytial virus infection. Human Vaccines & Immunotherapeutics. 13 (9): 2138—2149. doi:10.1080/21645515.2017.1337614. PMC 5612471. PMID 28605249. (англ.)
  18. ↑ а б в Robbie GJ, Zhao L, Mondick J, Losonsky G, Roskos LK (вересень 2012). Population pharmacokinetics of palivizumab, a humanized anti-respiratory syncytial virus monoclonal antibody, in adults and children. Antimicrobial Agents and Chemotherapy. 56 (9): 4927—36. doi:10.1128/AAC.06446-11. PMC 3421858. PMID 22802243. (англ.)
  19. ↑ Reuter SE, Evans AM, Ward MB (січня 2019). Reducing Palivizumab Dose Requirements Through Rational Dose Regimen Design. CPT. 8 (1): 26—33. doi:10.1002/psp4.12364. PMC 6363066. PMID 30426719. (англ.)
  20. ↑ Palivizumab Injection. MedlinePlus Drug Information. U.S. National Library of Medicine. Процитовано 30 січня 2016. (англ.)
  21. ↑ Drugs@FDA: FDA-Approved Drugs. www.accessdata.fda.gov. Процитовано 28 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  22. ↑ Mac S, Sumner A, Duchesne-Belanger S, Stirling R, Tunis M, Sander B (травня 2019). Cost-effectiveness of Palivizumab for Respiratory Syncytial Virus: A Systematic Review. Pediatrics. 143 (5): e20184064. doi:10.1542/peds.2018-4064. PMID 31040196. (англ.)
  23. ↑ Barr R, Green CA, Sande CJ, Drysdale SB (29 липня 2019). Respiratory syncytial virus: diagnosis, prevention and management. Therapeutic Advances in Infectious Disease. 6: 2049936119865798. doi:10.1177/2049936119865798. PMC 6664627. PMID 31384456. (англ.)
  24. ↑ Mac S, Sumner A, Duchesne-Belanger S, Stirling R, Tunis M, Sander B (травень 2019). Cost-effectiveness of Palivizumab for Respiratory Syncytial Virus: A Systematic Review. Pediatrics. 143 (5): e20184064. doi:10.1542/peds.2018-4064. PMID 31040196. (англ.)
  25. ↑ Shafique M, Zahoor MA, Arshad MI, Aslam B, Siddique AB, Rasool AH, Qamar MU, Usman M (30 жовтня 2019). Hurdles in Vaccine Development against Respiratory Syncytial Virus. У Resch B (ред.). The Burden of Respiratory Syncytial Virus Infection in the Young (англ.). IntechOpen. doi:10.5772/intechopen.87126. ISBN 978-1-78984-642-3. Процитовано 3 серпня 2021.
  26. ↑ Kim HW, Canchola JG, Brandt CD, Pyles G, Chanock RM, Jensen K, Parrott RH (квітень 1969). Respiratory syncytial virus disease in infants despite prior administration of antigenic inactivated vaccine. American Journal of Epidemiology. 89 (4): 422—34. doi:10.1093/oxfordjournals.aje.a120955. PMID 4305198. (англ.)
  27. ↑ Karron RA, Buchholz UJ, Collins PL (2013). Anderson L, Graham BS (ред.). Live-attenuated respiratory syncytial virus vaccines. Current Topics in Microbiology and Immunology. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. 372: 259—84. doi:10.1007/978-3-642-38919-1_13. ISBN 978-3-642-38918-4. PMC 4794267. PMID 24362694. (англ.)
  28. ↑ Pollack P, Groothuis JR (вересень 2002). Development and use of palivizumab (Synagis): a passive immunoprophylactic agent for RSV. Journal of Infection and Chemotherapy. 8 (3): 201—6. doi:10.1007/s10156-002-0178-6. PMID 12373481. (англ.)
  29. ↑ Human antibody therapeutics for viral disease. Scott K. Dessain. Berlin: Springer Verlag. 2021. ISBN 978-3-540-72146-8. (англ.)
  30. ↑ Dessain SK (2021). Human antibody therapeutics for viral disease. Berlin: Springer Verlag. ISBN 978-3-540-72146-8. OCLC 209988317. (англ.)
  31. ↑ Johnson S, Oliver C, Prince GA, Hemming VG, Pfarr DS, Wang SC, Dormitzer M, O'Grady J, Koenig S, Tamura JK, Woods R, Bansal G, Couchenour D, Tsao E, Hall WC, Young JF (листопад 1997). Development of a humanized monoclonal antibody (MEDI-493) with potent in vitro and in vivo activity against respiratory syncytial virus. The Journal of Infectious Diseases. 176 (5): 1215—24. doi:10.1086/514115. PMID 9359721. {{cite journal}}: Недійсний |display-authors=6 (довідка) (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Palivizumab. Drug Information Portal. U.S. National Library of Medicine. (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Палівізумаб&oldid=40625283