Пам'ятник Василю Боженку (Київ)
| Пам'ятник Василю Боженку | |
|---|---|
| |
50°24′59″ пн. ш. 30°31′08″ сх. д. / 50.416388888889° пн. ш. 30.518888888889° сх. д. | |
| Тип | пам'ятник |
| Статус спадщини | пам'ятка історії місцевого значення України |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Київ |
| Архітектор | Богдановський Вольдемар Станіславович і Масленков Ігор Леонідович |
| Матеріал | граніт і бронза |
| Висота | 4,5 м |
  Пам'ятник Василю Боженку (Київ) (Україна) | |
 | |
 Пам'ятник Василю Боженку у Вікісховищі | |
Пам'ятник Василю́ Боже́нку — колишній монумент на честь більшовицького політичного і військового діяча Василя Боженка (1871—1919), командира Таращанського полку (з травня 1919 — бригади) 1-ї Української радянської дивізії, бійці якої брали участь у війні проти армії УНР і взятті Києва в лютому 1919 року.
Був розташований на вулиці Боженка (тепер — вулиця Казимира Малевича) в невеликому сквері перед адміністративним корпусом Меблевої фабрики ім. В. Боженка.
Пам'ятник зруйнований у часи декомунізації у листопаді 2015.
Пам'ятник відкрито в 1967 році, в 1984 році бюст зі штучного каменю був замінений на оргалітовий матеріал. 12 листопада 2015 року пам'ятник був зруйнований внаслідок падіння дерева під час негоди, яке розтрощило пам'ятник на дрібні уламки[1].
Автори: скульптор В. П. Вінайкін, архітектори — В. С. Богдановський, І. Л. Масленков. Загальна висота — 4,5 м, бюста — 1,1 м, постаменту — 3,4 м.
Пам'ятник-бюст був встановлений на двухступінчатому стилобаті. Його архітектурна частина — пілон-паралелепіпед. Пошуки сучасного стилю помітні в художньо-образній структурі, зокрема в естетизації декоративних швів на постаменті зі штучного каменю, у верхній частині якого закріплений двома смужками накладний анотаційний напис. Замість інтимізації образу автор обрав і підкреслив художніми засобами героїку суворого романтизму.
Фронтально орієнтована скульптура з майже напівовальним плечовим зрізом, площинами узагальненого моделювання, акцентованими графічно чіткими гранями, зіткнення об'ємно-пластичних мас скульптурної форми в елементах одягу, рисах обличчя, трактуванні волосся — створюють, всупереч внутрішньої монументальності образу, камерну атмосферу серед архітектурно-дендрологічного довкілля[2].
- ↑ Негода у Києві «декомунізувала» пам'ятник Боженку. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 25 грудня 2020.
- ↑ Боженку В. Н. пам'ятник // Київ. Енциклопедичний довідник (за ред. А. В. Кудрицького)., К.: УРЕ, 1981, стор. 69-70
- Киев: Энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого — К.: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 287. (рос.)
- Пам'ятники України. 1977, № 3 (33) — ст. 39
