Перейти до вмісту

Панкратова Юлія Вікторівна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Панкратова Юлія Вікторівна
рос. Юлия Викторовна Панкратова
Ім'я при народженнірос. Юлия Викторовна Панкратова
Народилася24 березня 1977(1977-03-24)[1] (47 років)
Москва, СРСР
Країна Росія
Діяльністьжурналістка, телеведуча
Alma materфакультет журналістики МДУ
Знання мовросійська
ЗакладThe Breakfast Showd
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Панкратова.

Юлія Вікторівна Панкратова (нар. 24 березня 1977[2], Москва) — російська журналістка та телеведуча. Працювала ведучою інформаційних програм на НТВ, «Першому каналі» та РЕН ТВ.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 24 березня 1977 року в Москві. У 2000 році закінчила факультет журналістики Московського державного університету імені М. В. Ломоносова[3], захистила диплом на тему «Проблеми телевізійної критики в ЗМІ».

Під час навчання працювала у багатьох ЗМІ, писала статті до місцевих газет, вела ранкове шоу на радіо «Станція 106,8 FM», працювала над злісними статтями про телебачення в журналі «Мистецтво кіно»[4]. З багатьма героями її робіт співпрацювала в майбутньому, ретельно приховуючи те, що колись про них писала[5].

В 1999 році прийшла до телекомпанії «НТВ». Була редактором-міжнародником[6], працювала у програмах «Ранок на НТВ» і «Сьогодні» з Петром Марченко[7]. Була кореспондентом служби інформації про моду в програмі «Намедні» з Леонідом Парфьоновим[8]. Також готувала репортажі для програм «Сьогодні» та «Країна і світ».

Працювала кореспондентом у день теракту на станції метро «Ризька» 31 серпня 2004 року — Юлія Панкратова разом зі своєю знімальною групою випадково опинилася неподалік від місця подій[9][10] і стала першим кореспондентом, хто повідомив про надзвичайну подію[7].

З вересня 2004 року працювала ведучою програми «Країна і світ» разом з Антоном Хрековим, змінивши Юлію Бордовських[11].

З січня по грудень 2005 року[12] — ведуча інформаційних випусків програми «Сьогодні» (випуски о 22:00, з вересня 2005 року — о 19:00 та 22:00) разом з Антоном Хрековим[13]. У грудні 2005 року Юлія Панкратова була замінена у вечірньому ефірі на Ольгу Бєлову з пропозицією повернутися до кореспондентської роботі[12]. Через деякий час, в січні 2006 року Панкратова вирішила піти з «НТВ»[14].

З лютого 2006 року почала вести ранкові випуски новин на «Першому каналі»[15]. Потім стала ведучою «Новин» о 12:00, 15:00[16] і 18:00 по черзі з Дмитром Борисовим. Іноді заміняла ведучих програми «Час»[17][18], в тому числі і в літній період. У жовтні 2006 року працювала модератором телефонних дзвінків у програмі «Пряма лінія з Путіним»[19]. 9 травня 2008 року в парі з Дмитром Борисовим коментувала в прямому ефірі трансляцію святкового параду на Червоній площі на «Першому каналі»[20][21].

Записувала інтерв'ю з Міккі Рурком, яке вийшло 10 березня 2009 року в рамках ефіру програми «Час»[22], завдяки чому отримала особливу популярність[23][24].

З 29 серпня 2011[25] по 27 липня 2013 років вела «Вечірні новини» на «Першому каналі», чергуючись в ефірі з Дмитром Борисовим[26][27]. Пішла з телеканалу за власним бажанням[28].

2 лютого 2014 року була однією з ведучих телемарафону про патріотизм «Любити Батьківщину» на телеканалі «Дождь»[29][30].

З 11 березня[31] по 24 квітня 2014 року — ведуча інформаційного проекту каналу «РЕН ТВ» «Вільний час» у парі з Олексієм Єгоровим[32].

З листопада 2015 року навчається в Санкт-Петербурзькому державному академічному інституті живопису, скульптури і архітектури імені І. Ю. Рєпіна при Російській академії мистецтв за напрямом «Теорія та історія мистецтв»[33].

З квітня по липень 2017 року — на телеканалі «РБК-ТВ»[34], ведуча програми «Історії дня» (по черзі з Павлом Селіним)[35].

З вересня по грудень 2017 року — на телеканалі «Теперішній Час», автор і ведуча документального циклу сюжетів «Великий Балтійський тур» — про культурні пам'ятки в країнах Балтії — Латвії, Литві та Естонії[2][36].

27 вересня 2017 року разом з сестрою Вітою Тальяною запустила на YouTube канал про світове мистецтво під назвою «ВІН MY ART». Починаючи з 19 квітня 2018 року проект виходить у наскрізному ефірі телеканалу «RTVI»[37].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль
2004 з Граф Крестовський кореспондент НТВ (камео)
2005 ф Володимирський централ Ім'я персонажа не вказано
2009 ф Гарячі новини ведуча новин на Першому каналі (камео)
2009 ф Чорна блискавка ведуча новин на Першому каналі (камео)
2010 з Втеча телеведуча (камео)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.afisha.ru/people/yuliya-pankratova-312897/
  2. ↑ а б Это хорошо подготовленная импровизация — автор «Большого балтийского тура». Настоящее Время. 23 жовтня 2017.
  3. ↑ Наш будинок на Мохової (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2018. Процитовано 24 березня 2019.
  4. ↑ Мертвый сезон перед бурей. Искусство кино. 1 жовтня 1999.
  5. ↑ Юлія Панкратова — Особи — Перший канал
  6. ↑ Юлия Панкратова. Афиша.
  7. ↑ а б Бордовских заменили корреспондентом «Намедни». Комсомольская правда. 7 жовтня 2004.
  8. ↑ Специально без НТВ: «Лента.ру» вспоминает лица «четвертой кнопки» последнего десятилетия. lenta.ru. 25 жовтня 2013.
  9. ↑ Секс в большом городе и теракт в Беслане. Независимая газета. 3 вересня 2004.
  10. ↑ Террористическая сетка. Как изменилась программа телевидения. Коммерсантъ. 2 вересня 2004.
  11. ↑ Юлия Панкратова. Культ женщины. Cosmopolitan. 11 червня 2006. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 24 березня 2019.
  12. ↑ а б Ургант пашет на Макаревича. Собеседник. 17 січня 2006. Архів оригіналу за 11 березня 2006.
  13. ↑ Антон Хреков отказался работать без девушки. Комсомольская правда. 2 серпня 2005.
  14. ↑ Без лица. НТВ покидают журналисты, которые еще недавно олицетворяли собой канал. Lenta.ru. 23 серпня 2006.
  15. ↑ Юлия Панкратова ушла с НТВ на Первый. Комсомольская правда. 8 лютого 2006.
  16. ↑ Юлия ПАНКРАТОВА: "Я прыгаю с парашютом трижды в день". Призыв.ру. 8 вересня 2006. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 24 березня 2019.
  17. ↑ 45 лет в ногу со "Временем". Что творится по ту сторону экрана?. Собеседник. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 17 серпня 2016.
  18. ↑ «Свободное время» с привкусом «всероссийского обмана». Комсомольская правда. 11 березня 2014.
  19. ↑ Стенограмма «Прямой линии с Президентом России». Прямая линия. 25 жовтня 2006. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 24 березня 2019.
  20. ↑ Майские телевизионные ритуалы. Радио Свобода. 12 травня 2008.
  21. ↑ Дмитрий Борисов: "Я пытался отговорить Андрея Малахова уходить из шоу". Первое интервью новый ведущий «Пусть говорят» дал «Комсомольской правде» [Эксклюзив «КП»]. Комсомольская правда. 30 серпня 2017.
  22. ↑ Микки Рурк смутил ведущую программы "Время". Дни.ру. 10 березня 2009.
  23. ↑ Микки Рурк смутил ведущую Первого канала в эфире. ВИДЕО. Аргументы и факты. 11 березня 2009.
  24. ↑ Биг Мик. Голливудская звезда Микки Рурк представил в Москве новый фильм "Рестлер". Российская газета. 12 березня 2009.
  25. ↑ Новости на "Первом канале" станут именными. Lenta.ru. 29 серпня 2011.
  26. ↑ Промо Вечірніх новин на Першому каналі (09-2011) — YouTube
  27. ↑ Попутчики. Эхо Москвы. 6 жовтня 2013.
  28. ↑ «Свободное время» на РЕН ТВ: абсолютно новый формат новостей. Вслух.ру. 21 березня 2014.
  29. ↑ "Дождь" проведет телемарафон о патриотизме и расскажет, как "любить родину". NEWSru.com. 1 лютого 2014.
  30. ↑ "Дождь" завтра проведет телемарафон о патриотизме. Аргументы недели. 1 лютого 2014.
  31. ↑ Юлия Панкратова станет ведущей информационного шоу на РЕН-ТВ. Lenta.ru. 26 лютого 2014.
  32. ↑ Между Сциллой и Харибдой. Журналист. 30 квітня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  33. ↑ Приказ о зачислении на базе второго высшего образования. ФГОУВО «Санкт-Петербургский государственный академический институт живописи, скульптуры и архитектуры имени И. Е. Репина при Российской академии художеств». 29 жовтня 2015. Процитовано 14 липня 2017. 11. Панкратову Юлию Викторовну — 92 балла
  34. ↑ Герои РБК. Телевидение для людей. Новая газета. 30 червня 2017.
  35. ↑ ЧЕЛОВЕК ИЗ ТЕЛЕВИЗОРА. Эхо Москвы. 13 травня 2017.
  36. ↑ Эстония. Тюрьма в Румму. БОЛЬШОЙ БАЛТИЙСКИЙ ТУР с Юлией Панкратовой №3. NewsVideo. 25 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 24 березня 2019.
  37. ↑ ОH MY ART. Премьера на RTVI!. RTVI. 18 квітня 2018. Архів оригіналу за 21 липня 2018. Процитовано 24 березня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Панкратова_Юлія_Вікторівна&oldid=44151681