Перейти до вмісту

Паоло Відоц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Паоло Відоц
Загальна інформація
ГромадянствоІталія Італія
Народження21 серпня 1970(1970-08-21) (54 роки)
Горіція
Вагова категоріяважка
Зріст191
Професіональна кар'єра
Перший бій27 січня 2001
Останній бій16 грудня 2011
Боїв39
Перемог28
Перемог нокаутом15
Поразок11
Спортивні медалі
Представник Італія Італія
Бокс
Олімпійські ігри
Бронза Сідней 2000 понад 91 кг
Чемпіонат світу
Бронза Будапешт 1997 понад 91 кг
Бронза Х'юстон 1999 понад 91 кг
Чемпіонат Європи
Срібло Тампере 2000 понад 91 кг

Паоло Відоц (італ. Paolo Vidoz, 21 серпня 1970, Горіція) — італійський професійний боксер, призер Олімпійських ігор, призер чемпіонатів світу і Європи серед любителів, чемпіон Європи за версією EBU (2005—2006).

Аматорська кар'єра

[ред. | ред. код]

Паоло Відоц дебютував на аматорському ринзі 1988 року. Протягом 1990—1999 років незмінно потрапляв на п'єдестал пошани чемпіонатів Італії у надважкій вазі, при цьому 6 разів ставав чемпіоном.

1996 року на Олімпійських іграх 1996 програв в першому бою Алексісу Рубалькаба (Куба).

1997 року на чемпіонаті світу дійшов до півфіналу, в якому програв знову Алексісу Рубалькаба (Куба) — 7-13.

1998 року на чемпіонаті Європи в чвертьфіналі програв Володимиру Лазебніку (Україна) — 4-11.

1999 року на чемпіонаті світу у чвертьфіналі переміг Алексіса Рубалькабу — 5-2, а в півфіналі програв Мухтархану Дільдабекову (Казахстан) — 1-3.

2000 року на чемпіонаті Європи в фіналі програв Олексію Лєзіну (Росія) — 5-7.

Виступ на Олімпіаді 2000

[ред. | ред. код]

Професіональна кар'єра

[ред. | ред. код]

Дебютував на професійному ринзі 27 січня 2001 року.

За період 2001—2002 роки Відоц провів 12 боїв, в яких здобув 11 перемог і лише один раз програв. За 2003—2004 роки здобув ще 6 перемог і 9 жовтня 2004 року вийшов на бій за вакантний титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBA проти непереможного росіянина Миколи Валуєва (37-0, 28KO).

Відоц проти Валуєва

[ред. | ред. код]

Валуєв, який мав перевагу у зрості, вазі і досвіді виступів на професійному ринзі, був явним фаворитом. Більш-менш рівна боротьба на ринзі була лише на початку бою. В дев'ятому раунді Відоц опинився в нокдауні, і представники його команди попросили рефері зупинити бій.[1] Як виявилося, Валуєв під час бою зламав Відоцу щелепу.[2] Після операції, під час якої лікара імплантували Відоцу в щелепу титанові пластини, у італійця з'явилося прізвисько Титанова щелепа.

Відоц повернувся на ринг 16 квітня 2005 року, нокаутувавши в третьому раунді литовця Міндаугаса Кулікаускаса, а вже 11 червня 2005 року в бою з Тімо Гофманом (Німеччина) завоював вакантний титул чемпіона Європи за версією EBU і звання інтерконтинентального чемпіона за версією IBF.

Відоц проти Вірчіса

[ред. | ред. код]

Відоц провів два вдалих захиста титула чемпіона Європи проти Майкла Спротта (Велика Британія) та Ченгіза Коца (Німеччина) і 15 липня 2006 року зустрівся в Гамбургзі в бою з Володимиром Вірчісом (Україна). В шостому раунді Вірчіс завдав прямого удару правою, після якого Відоц впав і не зміг піднятися до закінчення відліку рефері.[3] Відоц втратив звання чемпіона. Провівши два переможних боя з маловідомими супротивниками, 19 травня 2007 року на тій же арені Гамбурга Відоц зустрівся в реванші з Володимиром Вірчісом. Бій пройшов усю дистанцію, закінчившись одностайною перемогою українця. Відоц не зміг повернути собі титул чемпіона Європи.[4]

Завершення кар'єри

[ред. | ред. код]

Ще три рази на завершальному етапі своєї кар'єри Паоло виходив на бої за вакантний титул чемпіона Європи за версією EBU, але програв і Сінан Шаміль Сам (Туреччина), і Метту Скелтону (Велика Британія) 2008 року і Альберту Сосновському (Польща) 2009 року.

16 грудня 2011 року Відоц провів останній в кар'єрі бій за титул чемпіона Італії, програвши за очками Матео Модуньо.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Валуев стал чемпионом. www.gorodovoy.spb.ru (рос.). Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  2. ↑ Валуев сломал Видоцу челюсть. AllBoxing.ru - Все новости бокса, MMA, бои на видео (рос.). 14 жовтня 2004. Процитовано 8 червня 2020.
  3. ↑ Владимир Вирчис завоевал титул чемпиона Европы, Руслан Чагаев нокаутировал Майкла Спротта. allboxing.ru. Процитовано 8 червня 2020.
  4. ↑ Бокс: украинцы Дзинзирук и Вирчис побеждают в Гамбурге (+ фото). www.segodnya.ua (рос.). Процитовано 8 червня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Паоло Відоц — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
  • Паоло Відоц(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Паоло_Відоц