Папуга буроголовий
| Папуга буроголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Psilopsiagon aymara (d'Orbigny, 1841) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Arara aymara d'Orbigny, 1839 Bolborhynchus aymara (d’Orbigny, 1839) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папу́га буроголовий[2] (Psilopsiagon aymara) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae)[3]. Мешкає в Болівії і Аргентині.
Довжина птаха становить 20 см, вага 45 г. Верхня частина тіла зелена, гоки і нижні покривні пера крил зеленувато-жовті. Лоб і тім'я бурувато-сірі, підборіддя, горло і груди білувато-сірі, груди боків мають блакитнуватий відтінок. Живіт зелений з блакитнуватий відтінком. Хверх довгий, гострий, зверху зелений, знизу сірий. Дзьоб тілесного кольору, райдужки карі, дзьоб і лапи коричнювато-сірі. У самиць забарвлення дещо тьмяніше, ніж у самців, дзьоб і лапи сірі. Молоді птахи мають більш тьмяне забарвлення, живіт у них жовтувато-зелений, хвіст коротший[4].
Буроголові папуги мешкають на високогір'ях Анд на території Болівії і Аргентини. Вони живуть в сухих високогірних чагарникових заростях, на висоті від 1800 до 3000 м над рівнем моря. Під час негніздового періоду утворюють невеликі зграї. Живляться насінням, ягодами і опалими плодами, яких шукають на землі. Сезон розмноження в Аргентині триває з листопада по січень. Буроголові папуги гніздяться в дуплах дерев і кактусів, в тріщинах серед скель, в термітниках. В кладці від 4 до 6, іноді до 10 яєць, інкубаційний період триває 29-30 днів. Пташенята стають повністю самостійними через 6 тижнів після вилуплення.
- ↑ BirdLife International (2016). Psilopsiagon aymara: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 02 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 серпня 2022.
- ↑ Parr, Mike; Juniper, Tony (2010). Parrots: A Guide to Parrots of the World. Bloomsbury Publishing. с. 476—477. ISBN 978-1-4081-3575-4.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |